Перелом

Трапляється в житті переломний момент. Він може бути один, їх може бути декілька, все індивідуально. Чим він характеризується? У мене наприклад з'являлась апатія до всього, мені не подобалось все що я роблю, мені здавалось що все марно, що я нікому не потрібна. Можливо все і до цього було так, але в цей період ти більш вразливий до всього. Любе криве слово може довести до сліз або істерики, абияка критика змушує кинути все. І з'являється питання, як з цього вийти? Для себе я знайшла вихід з цьо...
Читати далі →

Життя

Я знаю, я можу усе подолати, Не перше падіння, чергова перемога,  Усе ж тимчасове, усе — тимчасове. Не залишиться і сліду у світі цьому, Назавжди ж поселиться у серці живому, Та все ж тимчасове, усе тимчасове...  І так би й лишалося, і так би і жили, Любили, тужили, шукали надії, Шукали би щастя забували би спати. Перестали боятись, себе відкривали Все більш намагались, з долею змагались Зазнавали би краху, літали би в небі. Шукали би щастя і свою правду, Намагались би жити ...
Читати далі →

Думайте...

Так склались життєві обставини, що в даний період мого життя в мене різко звузилось коло мого спілкування. І я вважаю що це навіть правильно: я вже не називаю кожного зустрічного другом, я не ділюсь особистими проблемами та переживаннями з першим хто напише мені вконтакті, більше того в мене в рази знизилась кількість переписок в соц мережах. Чому так? Я вважаю, що всі через це проходять. Можливо це один з етапів дорослішання. Я просто почала розуміти де люди використовують один одного, де бреш...
Читати далі →

До проблем моралі

Ви не помічали за собою як важко з віком довіряти людям? Таке враження ніби суспільство, оточуючі тебе люди вбивають цю довіру по маленькій частинці, поки в тебе в жменці не залишиться маленька купка пороху. Ось це і є ліміт твоєї довіри. Її на всіх не вистачить, а дотягнути треба ці крупинки до кінця твого життя. Помічаєш як все важче і важче відкриватись людям, довіряти їм, весь час чекаєш удару в спину і нарешті, його отримуєш. Виявляється твій моральний вбивця довгий час прикидався твоїм др...
Читати далі →

Любовна байка

Я тебе згадую лише тоді, коли в навушниках чи десь поблизу грають куплети Ескамільйо з Кармен. Така дивина, бо ти не маєш нічого спільного із Жоржем Бізе. Навіть більше, я сумніваюся, що ти знаєш точне визначення Опери. Ну крім того, що вочевидь це твій улюблений браузер. Комп'ютерно-ігровий хлопчик. Єдиний чоловік, який мені не дістався, і мабуть, саме тому так зачепив. Навіть плакалося трошки.Спочатку ти називав мене дурнуватою, а потім навіть купив шоколадку. І я продалася за шоколадку. Мілка...
Читати далі →

Я не хочу

Я не хочу гнутись від «правди», Що брехнею людською сповита, Залишити життя своє іншим У долонях чиїхсь оксамитових. Я не хочу грати спектаклів, Де учасники я та БрЕхні І не хочу життя все стояти У позиції у манекенній. Я не стану терпіти зневаги, Нерішучості, грубості, злоби - Все життя, як одна катастрофа- Нащо в домі терпіти щурів? І не сплутатись, і не говдатись Від одного помістя до іншого, А знайти свої корені в іншому, Що ніхто вже не стане трясти. Бути мужнім, відважним і...
Читати далі →

А де опинились ви?

Це все той успіх, до котрого прагне більшість... приходиш від «успішного» дня і спиш собі вічність. ми всі так тікали від чорно-білих сюжетів, а раптом взяли й самі потрапили у халепу. Ми як фрагменти сірих фільмів. І хто сюди нас запихнув? Ніхто. Це ми самі.  Це ті, хто прагне визнання, а натомість витрачає життя на сон о 2 дня і на їжу о пів на 2 ночі...
Читати далі →

Кава

Моє життя протЯгне ароматом кави від кождих светрів і від кождих мрій. То ніжність у чашкАх, гарячий вирій Любов  то безпричинна — спокій в ній. Мої думки розчинні й небагаті, А серце диха досі копіями дій. і ніжність ся як образи в кімнаті, Коли на місто опускає стиха тінь....
Читати далі →

Дистанція в 200 км - не межа!

Скільки вже вже пройдено нами шляхів, стежок і кілометрів, але ніхто не замислювався над тим, скільки шляху свідомо можна подолати. Комусь до вподоби хизуватися тим, скільки вони з друзями вчора випили літрів пива або й горілки. Хтось просто безпардонно заявляє про свої хворі амбіції і ненажерливість описуючи скільки ним було витрачено тисяч євро за останні два тижні на відпочинку на Карибських островах. Мені ж імпонує шлях на зустріч миру і добра. Йду, точніше біжу до нього помірковано. В се...
Читати далі →

Тож граємо?

гріє душу далеких вокзалів світло, І рядки не плетуться уже як колись…Все від того, що сльози покинули жИтло, Все від того, що камінь вселився в мені.Я шукаю тебе, але, мабуть, осліпла, Це не наше кіно — це лиш драма на двох.У цій драмі лиш ігри — до котрих не звикла. Але я вже у грі… тож, без правил, ну ж бо?!Кілометри, що звикнуть селитись зі мною Згодом стануть натхненням і «миттю живих»Тож, пограємось в ігри — і я в кілометри. Я повернусь і знову пограємо в них?Я лечу. У життя все ж не...
Читати далі →