Осінні думки

Осінній дощ мелодійно стукотів, місто розквітала парасольками з під яких доносилося вічне буркотіння ат скарги на погану погоду, а за вікном кав’ярні, закутана в коцик, п’ючи обліпиховий чай, і не тому, що пити каву у кав’ярні банально, а тому, що вона безмежно полюбляє саме такий чай, сиділа дівчина пильно дивлячись у вікно.Але про що вона думала так пильно дивлячись?В думала вона не про погоду і, навіть, не про людей, які ішли вулицею, вона поринула у спогади, в той час, коли була милою дівчин...
Читати далі →