Деяких жінок треба любити на відстані.

Мені 30 років і я чоловік.І все, що я зрозумів  про жінок за ці роки вкладається лише в одне речення.Деяких жінок варто любити на відстані.Мабуть, саме до цього я йшов все своє життя. Хтось назве мене невдахою, що в тридцять років не має ні успішної кар’єри, ні сімї, дружини, дітей. Я ж називаю себе мандрівником. Мені подобається йти по цьому житті легко і не думаючи, що про мене подумають інші. Та для мене завжди буде важливим те, що про мене подумає Вона. Хоча я невпевнений, що вона хоч іноді ...
Читати далі →

Ми помиляємось не в інших, а в собі

Ми так часто говоримо слова: «я помилився (-лась) в людині». Кожен з нас не раз так говорив, зізнайтесь, правда ж?  Проте, якщо задуматись, ми ніколи не говоримо, що помилились в собі. Завжди значно легше зіштовхнути камяну брилу вини і власної образи на когось, ніж зізнатись, що помилився у власних очікуваннях. Кохання милосердне, довготерпиме? Ні, кохання егоцентричне, самовпевнене, обмежене і на жаль дещо придумане. Ми самі собі змальовуємо ще з дитинства образ того чарівного лицаря чи п...
Читати далі →

Мені сказати хочеться про нього

Мені сказати хочеться про нього
Про те, що криється в його німій душі
Немає в ній нічого показного
Але так багато рідного мені

Читати далі →

***

Відчувати з тобою все:  шепіт моря, туманний спів, вже нічого мене не спасе  від п’янких чар твоїх вітрів.  І торкаючись твоїх плечей, забувати з тобою все, від п’янких чар твоїх очей вже нічого мене не спасе. Ми ще ті і вже зовсім не ті,  але все ж не прониклись журбою, бо я знаю, що зорі в пітьмі  все ж засяють для нас із тобою! Спів Невади, міста вечірній вогонь - відшукаю у тобі все! Від п’янких чар дотиків твоїх долонь вже нічого мене не спасе......
Читати далі →

Музика душ

Зливаються душі під музику струн 
Бринить серце відганяючи сотні дум 
Танець небесний летить над всіма 
Він, немов жезл, між вами двома 

Читати далі →

Брехунам

Брехун і ти, якщо кричиш — " нема любові!", Хоч всі довкола і так вже брехуни, Всі недоступні й такі всі гонорові Черпають посмішки з душевної казни… Ціна словам про щастя, коли важко, Мізерна, та і водночас їм нема ціни, Бо серце так тріпоче як у клітці пташка… Не видавай себе, не прогинай спини! Любов тебе в петлі своїй задушить, Та так приємно, що увійдеш у смак, У грудях все розірве і осушить Ще гірше від тих лютих вовкулак… Нащо тобі у чомусь признаватись? Аби і...
Читати далі →

Ти є

А чи можливо тобою напиватись, метеликів повіки розбудити, і як в траву зелену розігнатись стрибнути…й всю печаль втопити?І губ твоїх шовкові перламутри, У себе спомином залишу на плечі, Де душі наші в стані Камасутри Печуть для нас весільні калачіСтрічати із тобою перший промінь, Зі школи неслухняних малюків, І молодості радісний відгомін, В холодній хвилі сивих волосківНа крАю світу, тримаючись за руки, На краю перехрестя двох життів, Пережену останні серця стуки, Щоб ти мене почув...
Читати далі →

Люди - це краплини у життєвому потоці

Сьогодні в Києві дощить… як же я обожнюю такі моменти..  На вулиці дощ… бігала по вулиці з парасолею, в надії врятуватись від дощу, але зараз літо, дощ теплий і повітря свіже, а під парасолею можна і восени побігати, адже тоді дощі холодні і дні якісь сіруваті… на одну мить я закрила свою парасолю, застигла на декілька хвилин, маленькі крапельки впали мені на волосся, руки, обличя… яка це насолода гуляти під дощем… але довго не прогуляєшся, адже  попереду ще цілий робочий день… знайшла в кв«ярн...
Читати далі →

Куди поділося кохання?

Колись в дитинстві мріяла про принца… у більш дорослому — про людину, яка б про мене завжди переживала (це не батьки і не сестри), змушувала одягати шапку та рукавиці в зимку і т.д… Але чим старше ти стаєш, тим більше розчаровуєшся в коханні і починаєш розуміти, що його просто не існує, а є лише прив'язаність та сексуальне притягнення одне до одного... Дитяче кохання — це завжди світле почуття, яке неможливо забруднити вульгарністю, а головне воно щире, без ніяких інших думок, підтекстів та при...
Читати далі →