Правда життя

Завжди хвилювало питання: чому люди поводять себе певним чином? Деякі вчинки настільки протирічать буденній поведінці, що поневолі задаєшся питанням: як так? Очевидним є те, що наслідком таких дій є вплив оточуючих: друзів, рідних, близьких, та і простих прохожих. Чому матір є дуже жорстокою до своїх дітей? Певно тому, що в дитинстві так само поводились з нею. Чому існує такий вид чоловіків як «мамині синки»? Тому що мами завжди намагаються опікати і бути лагідними,  а хлопцям потрібна справж...
Читати далі →

Я хочу просто висіти в тебе на шиї

Я хочу просто висіти в тебе на шиїБез грошей, без їжі, і навіть голодна,Та є речі, що я спинити не в силі,Цю війну я спинити не годна…. Я хочу просто висіти в тебе на шиї,Ось так обіймати позаду,Та є люди, яких я спинити не в силі,Не в силі тебе закривати від граду… Я хочу просто висіти в тебе на шиї,Руками обвивши тебе, мотузками,Та пліток я спинити далеко не в силі,Тих, що звуть жінок боягузками Я ж хочу висіти в тебе на шиї,Обіцяю бути легкою ношею,Обіцяю бути тобі я по силі,Обіцяю бути мовча...
Читати далі →

Дощ

Дрібні холодні краплі дощу безсердечно капали на металеве підвіконня, відбиваючись від нього у всі боки. Сіре небо ніяк не могло розпогодитися і пролити на землю хоч промінь сонця. Скло вкрили каплі, в яких відблискували вогні нічного міста, манливо зачаровуючи. Її погляд уважно слідкував за переливами світла, а думки наповнювалися зловіщим мовчанням.

Кохання між ними розвивалося занадто швидко, щоб осягнути його розумом. Вона усвідомлювала, що той неймовірний запал любові, який виник між ними, немов грім серед ясного неба, не віщує нічого доброго, бо з таких швидких зв’язків навряд чи може виникнути щось довготривале та вартісне. Силу, з якою їх тягнуло один до одного, можна було порівняти тільки із земним тяжінням, яке не давало їм злетіти над усіма буденними переживаннями та суперечностями. Її заполонило це почуття, заплутало у свої сіті і не відпускало. Тому вона не могла, не хотіла зупиняти цей вир емоцій та чуттєвих переживань. 

Та раціо в її думках постійно підказувало, що вона повинна зупинитися, перервати цей гріховний зв'язок… Він мав родину: красиву ділову жінку та маленьку донечку, які не заслуговували на страждання та переживання, викликані болісними сварками. Давно відоме правило про неможливість побудови власного щастя на нещасті інших в котрий раз торувало їй доріжку, правильний і, напевно, єдиний шлях на зустріч світлу. 

Вона відчувала на собі його ніжний погляд – він щойно зайшов до кімнати – скільки всього можна було в ньому прочитати: і радість, і світло, і мрійливу віру у найкраще. Вона давно перестала вірити у щасливий кінець, ще тоді, коли вперше зрозуміла, що все-одно не пам’ятатиме його. Він знав про це, але така «маленька» перепона була нічим порівняно з його почуттями. Він був готовий на все заради одного її ясного погляду… 
Читати далі →

Прощення

Я хотіла написати тобі вірша. Ну, знаєш, щоб із римами, красивими викрутами. Але, чорт, ти мене не надихаєш. Мені простіше було присвятити вірша безіменному стовпу посеред вулиці, а не тобі. Розламувало на частини почуття провини. В нас не було нічого спільного, крім наших зустрічей.Твої очі такі темні-темні. Глибокі. Господи, я ніколи не бачила таких очей. Я заплутувалася в них, і коли віями торкався щоки — атомний вибух розносився по венах, труїв мене і тебе. І гірко ставало після того. Як піс...
Читати далі →

Ми - ті, що без пальців....

Мокати пальці в червоне вино,Нам не дано…Я б сховала тебе за пазухою,Не у Бога, але все одноВід того не менше тепло.Ми будемо з тобою одним піаніно,Незмінно,Ти білий, я побуду чорною,Як гадюка кусюча проворною,Вона повзає по твоїх клавішах….Хвостом переверта старі ноти,І нові висоти.Йде до тебе за пазуху….Чому ти настільки наляканий,Говориш до мене лиш знаками,Хотів би вхопити бокал….Та в нас розум як в неандертальців,Ми ті, що без пальців…І нам не дано…....
Читати далі →

Бездарний час

Бездарний час розтанув над пероном,Він так обманював мене як цей туманКудись летять на південь екскадрономДумки, про наш скуйовджений роман Вже зранку холодніше, хоча промінь,В обід ще мої щоки зігріває,А все тому, що ніби легкий споминТвоя рука плече не накриває Я ще не розумію в чім причина,Що ти мене покинув назавжди,та все таки іду і як мала дитинаЧитаю, змішані з сльозами, молитви Ще більший біль прийде обовя'зково,так як приходять тумани восени/І я ходитиму до тебе знову й зновуЧитати їх і...
Читати далі →

Шведські прислів'я та приказки

Є у мене книжечка. Називається «Шведські прислів’я та приказки». Гарно, влучно, просто, по-філософськи написано там і про долю, і про правду, і про кохання, і про сімейне життя, і про війну і владу. Хоч багато прислів’їв і приказок сягають своїм корінням у далеку давнину, але мудрість у них не втратила своєї актуальності й зараз, бо сценарії життя повторюються. Вибрав деякі прислів’я і приказки і вирішив опублікувати їх тут.Хочеш зробити добро – не відкладай його на той світ.Краще бути паном над...
Читати далі →

Пройди крізь мене

Пройди крізь мене проливним дощем, і димом тим, коли згорає листя, побудь для мене добрим казкарем, чорнилом чорним на папері чистім. Придумуй, вигадай, а хочеш-набреши!! Яка різниця? Якщо я щаслива..... Та правду лиш  казати не спіши, пройди, пройди як  та осіння злива... Пройди крізь мене пам'яттю навік, життя початком під моїм серденьком, здоров'я дай для немічних калік — зійди в пустелі пагоном маленьким... Пройди веселкою, що п'є з бездонних рік в ту мить, як розцвітає в...
Читати далі →

Можливо...

Закружлять  би нам разом іще один танецьДесь під дахом затишним, під пісню он ту…I”m still loving you… I”m still loving you…В голові буревіями стелиться пам'ятьІ кружляє розкошо  аж в глИбини сну.Може в танці тоді все б тобі описалаКоли йшла швидким кроком, куди бігла я.Все у втечах від себе… і тут ти став шлЯхом.Як той вітер, котрого ніколи не жду.Але все це тумани… і танцю немає…Лише музика грає…I”m still loving you...
Читати далі →

Це коли слова не в'яжуться у гарні звуки

У мене ідеальний був, як на людину. У мене ідеальний був. Прекрасний та не хитрий чоловік. У мене була правда — тільки схибила на основному кроці. У мене була щирість та неземна душа. У мене він все ж був. Коханий. Того, кого любила більше всіх. У мене був… І в мене у середині тонув щодень, лиш гинув — так тонув… У мене був. Таке лиш раз в житті буває. Хто вже раз покохав — вже геть не запалає. Хто раз відчув — коли віддати все готовий У того в серці не туман, а скоро буде попіл! У ме...
Читати далі →