Засинати у твоїх руках

засинати у твоїх руках, прокидатись у твоїх обіймах. ти приходиш іноді у снах, і здаєшся іноді у фільмах. я слова не завжди підберу, щоб тобі сказати як кохаю. просто і банально: «я люблю» (може ми потрапимо до раю?...) я скучаю без тебя порой, ты же где-то далеко на юге. за окном стоит июльский зной, а в душе напротив — воют вьюги. знаю, ти паскуда, тварь, падлюка, і це все далеко ще не все. просто я люблю і будь що буде, просто ти єдиний от і все. 04.07.2014...
Читати далі →

Мовчи

Мовчи. Я не люблю, коли порушується тиша. Вона прекрасна в величі своїй. ЇЇ безодня набагато глибша, Туди сягають лиш найглибші з мрій. Мовчи. Не промовляй мені ні слова. Не хочу чути ані пари з твоїх уст. Нехай загине вся людськая мова, Коли в мені вирує тисяча безумств. Мовчи. Коли не варто говорити. Коли твій погляд скаже все без слів. Коли лиш дотик змушує тремтіти. Ми створені лише для наших снів....
Читати далі →

Осінь в нотатках

Осінь. На каштанах пожовкле, іржаве листя. Скільки себе пам'ятаю, вони завжди опадали найпершими. У повітрі пахне дощем і мокрою землею. Постійно мрячить. Любов у цю пору теж своєрідна. Вона депресивна, плаксива, зажурена. Хоча вона — це єдине, що може так приємно зігріти душу. «Мені потрібен космос його очей»... Кохання до тієї людини, яку ти, здається, шукав все життя, і нарешті знайшов, воно таке палке та водночас таке до безтями приємне. І коли ви поряд, ти відчуваєш спокій. Тобі так хороше...
Читати далі →

о боже, як я скучаю.

о боже, як я скучаю. я випила купу чаю. я абсолютно нічого не помічаю. і досі переглядаю безглузді фільми на ноуті. мені зовсім все'-одно на ідіотську рекламу й білборди,  із них усіх на мене дивляться скажені нелю'дські морди. у маршрутках заливаються ненависні мені акорди, і я їду далі із думкою «які ви все ж таки бровдури». як ти? що ти? де ти? десь у хаосі зараз літають комети, у гарячій точці ревуть кулемети, а я досі слухаю старі плівочні касети, що так довго були притрушен...
Читати далі →

Моєму першому та останньому коханню

Я чую доленосний дзвін із сЕрць народів, Десь серед неба розрізають небокрай боги. Хтось насміється чванно: «ха, про бога...», Та вже не смішно навіть стало і мені... Коли історія затихла в передгром'ї бою, Звертання лине не лише до «раціо» людей, Коли у серці щось невпинно тобі коле, Тоді пора народе, йти до душ-архей. Русини. Руські. Українці-діти. Народ, народе -  крапля в море-мі… Нас щось тримає вище ніж надвіра, То не лише останки давніх «язиків»- То щось надзЕмне, вище дещо...
Читати далі →

Стабільно

Шукаю в собі корені депресії, і хмари за вікном цьому сприяють, дощі розклались небом частинами дисперсії, вітри дерева й душі нервово колихають.. Бруківка хвилями дихає під колесами, вузенькі вулички торкаються до ребер, моє терпіння до цього міста стесано, як і моє терпіння стесано до тебе... Вертаюся додому, але ці камбеки, стають нуднішими за сірий дощ в вікні, нема для шлюбу більше небезпеки, коли на сірий дощ спотворюються дні Твої думки блукають у футболі, і ще більш ст...
Читати далі →

Еротика

Вибиваються локони з гарної зачіски, міняються гримаси брудної натури, я не витримую більше шаленого натиску... які солодкі тортури... Приліпи мене до фіолетових стін, розстріляй очима зеленими, впиваєшся в вени як героїн, і всі зони стають ерогенними. Руками загрібаєш кожен мій видих, і крик застряває між пальцями, любити тебе до коренів сивих, довіку лишатись коханцями. Із губ твоїх мене кидає донизу, мабуть, так гріх починається, ось так і ось тут без сірників і без хмизу,...
Читати далі →

Кілька думок про ідеальність у стосунках)))...

Які чоловіки нині в тренді? З якими жінками вигідніше з’являтися на публіці?;)Якби чоловіка можна було б зліпити ідеального, то мабуть ідеальним був він би лише для однієї-двох жінок на світі…То ноги закриві, то посмішка не біла, то руку на виході з маршрутки не подає…боже, та він їздить у маршрутці….Скільки з жінок лукавить про те, що багатства чоловіка для нас не головне, матеріальні статки неважливі, а як діло доходить до «шалаша», ідеальні жінки зникають за горизонтом…Пояснюю це інстинктом с...
Читати далі →

Твоя душа в зелених паростках весни...

Твоя душа в зелених паростках весни, моя душа у хмарах чистить крила, коли ти спиш, ковтаєш свої сни, я бавлюся з зірками, що є сили.... Ти встанеш зранку, проводжаючи зорю, і умиваючись чекатимеш новини, тоді, коли я вже так мирно сплю, коли мене на сон грядущий роси вмили.. Ти чогось ждеш від нового світанку, і йдеш вперед у пошуках пригод, тоді, коли у мене ні вечорів ні ранків, лише зітхання білі замість насолод. Кудись біжиш і смішно падаєш на сходах, і папірці розлітають...
Читати далі →

Просто подякувала

Дякую Тобі за мої прокидання, за бачення сонця, його споглядання, за сукні нової і туфлі вдягання, і личка водою щоранку вмивання, за мрії мої і нездійсненні бажання. За татову усмішку і мами страждання, коли народилась і перші ридання, за сік апельсиновий і пиво до рання, за ноги ходячі і їх танцювання, за ручки не білі, їх працювання, за зошит, за ручку, віршів написання, за всіх вчителів і їхнє навчання, з мої знання і моє незнАння, по чашках, по стінах, моє малювання, за вміння...
Читати далі →