Бог любит сладкое

Знайшов свою рецензію (або радше — есе) майже десятирічної давнини, на, здається, останню роботу Рязанова «Життя без любові». Тоді, на жаль, я поспішав, оскільки «тєкучка», план і таке інше. Власне, через це я навіть підписався псевдонімом. Тим не менш, рецензія виявилася не такою вже поганою (за винятком двох-трьох вульгарних зауважень). Текст:Режиссер Эльдар Рязанов — сказочник. Как-то мало об этом думали. Но все его фильмы по жанру — сказки. Нелогичное, в сущности, ожидание добра и счастья ха...
Читати далі →