Льотчики «малюють»!

                                              Моя любов до неба – назавжди зі мною! Вона зародилася ще тоді, коли я 5-літнім босоногим хлоп’ям бігав батьківським подвір’ям і катався на довгій гойдалці, прикріпленій до величезного горіха. На питання дорослих, ким я хочу бути, завжди твердо відповідав: «Льотчиком!». Життя внесло свої корективи у вибір фаху (про них розказано в моїй статті «Як російський офіцер у своїх батьків — українців стріляв…»), але не перемогло мою закоханість в небо.   Див...
Читати далі →

Як російський офіцер у своїх батьків-українців стріляв...

   Невже таке може бути?!   У подібне важко повірити, але, на жаль, воно мало місце…   Трагічна історія, про яку йдеться нижче, навіяла мені певні спогади.   У мене перед очима з’явилася моя вже покійна мама, проста українська жінка, котра далекого 1987-го (тато, неньо як казали у нашій родині, помер у 1985 році), тоді ще 59-літня, бігла пероном Чернівецького залізничного вокзалу, плачучи і махаючи мені рукою на прощання, за потягом, що набирав хід і віз мене до мого першого місця служби, а було...
Читати далі →