Можно?

Можно я в тебя влюблюсь, ведь можно? Принимая тебя таким как есть, Внутривенно принимая и подкожно, и читая как «благую весть» .Глаз твоих реснички-покрывала, Хитро улыбаются дугой Я б тебя любила-целовала и кормила вкусною стряпнёй .Напоила б зельем для забвенья, что готовить вовсе не умею, И немножечко любовным зельем чтоб любви нагрелась батарея .Будь моим фонариком безмолвной ночи, для других будь светом от луны Ты в моем кармашке между прочим На груди и с левой стороны .Так х...
Читати далі →

Партизани

Не ховайся за ширмою тексту. Не ховайся за тоннами фото Досягти всіх вершин, досягти Евересту І впасти безсовісно з неї в болото . Так легко роками будоване стерти і пам'ять свою як диск форматнути, Хоча всезнаючі люди, експерти Не дозволять ніколи нам цього забути . Я душу в собі роками приспане, Приспане знову заповзає у душу в темному лісі живуть партизани, Яких відловити й стріляти я мушу . Навіщо ти стукаєш знову у двері? Замуровані вікна навстіж відчиняєш? І я, як то...
Читати далі →

Сапери

Обожнюю як ти у довгому чорному пальто, позаду руки складаєш за спиною і дивившся на мене як не дивиться ніхто, й суворо так балакаєш зі мною. Ламає тіло від зелених барв, очей твоїй… ця виправка й манери. Твій запах стримує смугастий шарф... Його звільню, а ти дзвони саперам.... Є тисячі таких твоїх жінок, і чоловіків, що називаються моїми та лише пальці сплітаю в одно, усі вони лишаються чужими Ви чули щось про те як обпікають очі такий дарунок вогню непритаманний. А я б вт...
Читати далі →

Quantum Satis

Як же ти мене болиш Більше ніж Quantum Satis Тебе немає, хоч зі мною спиш, Хоча хотів би  й переспати У душі напруга на двісті двадцять, я єдина, хто не вмерла від струму і б"є ним більше ніж Quantum Satis і вени твої як струни Зараз я така як не снилось Ому, Скільки ще зможу опиратись? Можливо, ти знаєш якісь закони, що дозволять не електризуватись? Я кудись в цьому світі плила, по дорозі розгубила весла Quantum Satis твого тепла і я як котушка Тесла Розбити вікна, ...
Читати далі →

Ключ

Будь моїм особистим ключем від усіх захованих дверей і замків Там де зліва дико болить і пече. там ключ  чужий підійти не зумів… Шукала його у синьому морі, як голку загублену в сіні, і хоча воно і тепле й  прозоре, не пускають під воду  очей твоїх тіні… . Пусти мене, чуєш, дай трошки напитись солоним вином по ранах зліва,  Скажи  мені як же навчитись? Жити в статусі «неважлива»?... . Болить невимовно серце тендітне, кричить тихенько до тебе «не муч» Пусти його в море і во...
Читати далі →

Два дні

Я нічого тебе не питатиму, Лиш прошу тебе приїжджай, твої сльози у хвилі ховатиму, Й заварю твій улюблений чай . Ти стоятимеш одна на березі  Цілих два неповторних дні І в душі моїй щось оселиться  Ніби втопиться в червонім вині . Руде сонце спалює нутрощі, І втече за морський горизонт Ти серйозність моя й мої пустощі, Моє перемир'я й мій фронт На пісочку відбилися п'яточки  Від вгрузлих сплетених ніг, А на ніжках залишились цяточки Від піску, що відтерти не встиг Руде со...
Читати далі →

Деяких жінок треба любити на відстані.

Мені 30 років і я чоловік.І все, що я зрозумів  про жінок за ці роки вкладається лише в одне речення.Деяких жінок варто любити на відстані.Мабуть, саме до цього я йшов все своє життя. Хтось назве мене невдахою, що в тридцять років не має ні успішної кар’єри, ні сімї, дружини, дітей. Я ж називаю себе мандрівником. Мені подобається йти по цьому житті легко і не думаючи, що про мене подумають інші. Та для мене завжди буде важливим те, що про мене подумає Вона. Хоча я невпевнений, що вона хоч іноді ...
Читати далі →

ТАНЯ

Тані страшенно не вистачає його І це далеко не м’ячик, І саме сумне, що в Тані є всьо, Але Таня чомусь гірко плаче….Нічого не тішить, як ніби маля Заплакане серце маленьке, Лиш паспорт уже давно промовля, Що Таня доросла студенткаТані так хочеться вернутись у час, Де мріяла про кіндери й сік, Де найбільший вогонь її серця не згас, Де був її Чоловік….На руках засиналось швидко чомусь, Хоч щетина і колола їй щічки, А все того, що колючий татусь, гріє краще від теплої пічки..Таня не про...
Читати далі →

Музика душ

Зливаються душі під музику струн 
Бринить серце відганяючи сотні дум 
Танець небесний летить над всіма 
Він, немов жезл, між вами двома 

Читати далі →

Я хочу. Щоденник егоїстки.

Я не вернусь Так говорил когда то И туман Глотал мои слова И превращал их в воду Я все отдам За продолжение пути Оставлю позади Свою беспечную свободу Чому я себе не відпускаю?Чому нас щось ще зв’язує?Чому я продовжую думати  про це?Можливо,  це твої книги, що бережно припали пилом на полиці? Я так хочу відкрити їх, здути пилюку і поглинути в читання. Маючи все для щастя, тримаючи бережно цю синичку в руках, мене не перестає всередині бити батогом почуття…провини?Стільки не потрібних слі...
Читати далі →