Мій 2016 рік)))))

Певно саме в час, коли годинник уже скоро  залишить позаду останні секунди 2016 року, потрібно підвести підсумки цього року, щоб впевнено піти далі)За українською традицією  мені варто б почати жалітися, що це був найгірший рік, все жахливо, майбутнього нема і так далі, але чесно зізнаюсь нема ні найменшого бажання так казати, адже мій 2016 був хоч і складним, реформаторським, у сфері мого життя, але в той час стане для мене незабутнім і якби у мене була б можливість прожити цей рік ще раз, то я...
Читати далі →

Про актуальне, для кожного своє.

Останнім часом відчувається дивний дисонанс. З одного боку помічаю як мало людей залишається навколо. Ні вони є, але все менше з них хочеться бачити. По іншому розуміється поняття відносин різного характеру.  Поняття дружби складне і розтягнуте, тому важко деколи обрати власне свої рамки, а ще важче когось сюди втиснути. Ніколи не була прихильницею насильства, будь якої його форми, фізичної чи моральної. Вважаю, що з тобою залишаються тільки ті хто цього варті. Так само, як і ти, залишаєшся тіл...
Читати далі →

Самопорятунок, або Ніколи не здавайся!

                                  Німецький мислитель і філософ Фрідріх Вільгельм  Ніцше зазначав: «Смерть достатньо близька, щоб можна було боятися життя».   Та той же  Ніцше говорив: «Все, що нас не вбиває, робить нас сильнішими».                                  Значить, живучи, ми, люди, набираємося сил (розум – це теж сила) та маємо бути здатні подбати про себе. Ця здатність не повинна залежати від фізичних габаритів для справді  Homo sapiens й має настановляти: «Не упускай свій шанс, з...
Читати далі →

Залишитись живою, або тиждень мого життя

Як виявляється я вже цілий тиждень нічого не писала, але він був таким насиченим, що я і не помітила як так сталось. Тому варто розпочати з самого початку тижня. Понеділок приніс мені новини про те, що в четвер, я буду працювати вперше як повноцінний прес-секретар, який відповідає за роботу з журналістами. Десятки телефонних дзвінків у різні ЗМІ, написання прес-анонсу, прес-релізу та пост-релізу було ніщо порівняно з пережитими емоціями під час прес-підходу до нашого гостя, Тараса Костанчука, к...
Читати далі →

Бути успішним - доля, чи робота над собою?

Усі хоч раз думали про те, що  хочуть бути успішними, прагнуть заслужити визнання у суспільстві і залишити слід після свого життя. Для багатьох це були лише думки, які так і не знайшли втілення, але для частини ці думки стали матеріальними і дали можливість змінити своє життя і стати успішними. І така тенденція завжди прослідковується у будь-якому суспільстві. Чому так відбувається? Невже,  все ж це доля, а її змінити не можна і ми приречені бути невдахами. На жаль, такі думки в більшої частини...
Читати далі →

Думаєш варто?

Рівно опівночі мій мозок запалив лампочку з сигналом "Ідея".Коли я дивлюся на людей крізь соцмережі, я чомусь завжди відчуваю дещо дивне. Ну як то пояснити… Краще послідовно казати які думки виникають, без всяких там вуалей метафоризму. «Ну що ж ,» — думає мій мозок. — «Вполнє, так би мовити, пристойний акаунт. Цікаві фото… О, а тут навіть нотка чогось не банального. І музика, ніби на 90 відсотків… Людина, тварина, створіння… Тьфу. Що за лайно? Істота з глибоким внутрішнім світом… Ін...
Читати далі →

(Помітка розповіді) Метро - натхнення

Звук породжується крізь шум. Крізь незвичні навушники відлунням гудить метро і людські рухи. Мене надихає це. Треба починати з того, що день сьогодні як подвійна експозиція. Колись спали раз на 2 дні? Таке відчуття, ніби ти пам'ятаєш майбутнє і не можеш згадати минуле, чи навпаки; сонцю вже геть мало відведено останніми ранками, та це ж лише початок. Осінні холоди вони такі потужні… Але не в плані сили змерзеня кінцівок та іншого, а в плані впливу. Вся осінь веде до одного- до усвідомлення. І ...
Читати далі →

People

Я знаю як людям буває погано, як сиплеться дрантям, шматками їх світ. Як хочеться бути там, де не маєш, Як все навкруги лиш блакитний екран. За вікнами мряками стеляться ночі, Світанки пливуть у ранковій пітьмі, І все на останок, І все на останок... Колись договорять, коли — хто ж тут зна? У вікнах вогнями збираються люди, В руках їх тепло і затишна печаль, Є фільми у них, є сумісний ранок, Є кава на двох, чи на трьох, хто їх зна... У ліжку подушки і ковдри ще теплі, На кухні приємн...
Читати далі →

Чи варто журналістам іти в політику?

Минулого року  ми стикнулись із тим, що журналісти ідуть в нардепи… для мене це було шоком, але думки і відчуття того, що вони можуть зламати систему не покидали мене до того часу, поки не почала глибоко роздумувати над цією темою. Ряд доволі відомих журналістів, які раельно «мочили» систему Януковича, які показували як грабує нас влада, які мільярди вона собі кладе до кишень  обдираючи нас, звичайних платників податків, пенсіонерів… Але першим же шоком стало те, що на одному із телеканалів оди...
Читати далі →

Люди - це краплини у життєвому потоці

Сьогодні в Києві дощить… як же я обожнюю такі моменти..  На вулиці дощ… бігала по вулиці з парасолею, в надії врятуватись від дощу, але зараз літо, дощ теплий і повітря свіже, а під парасолею можна і восени побігати, адже тоді дощі холодні і дні якісь сіруваті… на одну мить я закрила свою парасолю, застигла на декілька хвилин, маленькі крапельки впали мені на волосся, руки, обличя… яка це насолода гуляти під дощем… але довго не прогуляєшся, адже  попереду ще цілий робочий день… знайшла в кв«ярн...
Читати далі →