Мам прости, я совсем прокурила голос. Мам прости, я опять тебе не звоню. Знаешь мам, а мне действительно нечего тебе сказать… Всё смешалось и в голове бардак теперь. Кто нужен? Кто остался? Ничего не пойму. Только ты теперь рядом. А я стала той, кем не желала быть. Той, которой в детстве ты меня пугала. А ты ведь воспитывала дочь, ангелочка. Кутала в шарфик зимой, одевала розовое платья. Всякие там бабочки на платьях, ленточки в волосах. Покупала куклы, игрушки, цветные книжки, раскраски, фло...
Читати далі →

                                      А садистсько–«мусорські» «беркути» – це люди?!    А їхні «мусорські» начальники – це люди?!    А різноманітні гебістсько–корупційно–«мусорські» структури – це люди?!    А «пахани» – шефи всієї «мусорні», на якій тримається бандитсько–«мусорський» режим, – це люди?!    А сам «мусорський» режим – «бєспрєдєл» – це люди?!    А прихильники і апологети такого режиму – це люди?!    А мовчазні опоненти цього режиму, які жодним чином не виявляють йому...
Читати далі →

Без кулі в потилицю (?). [стаття була написана ще до феноменальної заяви Арсенія Яценюка про «Кулю лоб, так кулю в лоб»]            Монахині-паломниці з Польщі передали тим, хто перебуває на Майдані в Києві, руками зроблені хрестики з цупких ниток. Один перепав і мені. Я довго дивилася на прекрасний виріб і думала, що це так дико, коли люди з чужих країн переймаються серцем за тебе невідомого їм, бажаючи сил і терпіння, а «рідні» брати мочать тебе по голові і переконані, що треба повернутися д...
Читати далі →

Притягнула мольберт з горища в кімнату, бо там нема інтернету. Щоб завжди могти бути «увімкнутою». П’ятий день «мажу», а не пишу картину на таку актуально-банальну тему: «Революція (і нехай кажуть, що це ще не революція), в мені вона точно бушує. На робочому столі...
Читати далі →

Вночі прибув з Києва з Євромайдану. Щасливий, задоволений, сповнений оптимізму. 120 тисяч це щось. Плюс інші міста і райцентри. Наразі ми власноруч будуємо своє щастя і своє майбутнє. І оце вже по-європейські.

Читати далі →

Мені би випхатись із дзеркала на волю, і тому відображенню надати крил, запхатись пальцями в акрил, а на щоках позбутись солі, під легким подихом вітрил… Ми тут згораєм під променем палючим, еталонів, прикладів, взірців, серед дорогих автівок, дешевих папірців, і під поглядом колючим, накрохмалених білих комірців!!! А наші душі вже пахнуть шашликом, запеченим на вогнищі чуток, приправленим корицею пліток, Ми так жалюгідно махаєм кулаком, і падаєм під асфальтовий каток… дУмк...
Читати далі →

Написано 7.10.2013 р.

      Цими вихідними наше місто святкувало 605-річчя, і я, воізбєжаніє витрати нервів і по збігу обставин, святкувала цю дату у столиці України. Чому витрати нервів? А тому, що не люблю людей, як елементу скупчення, натовпу і шаленого стад...
Читати далі →

Така назва може бути доречною в усі часи, для всіх народів. А в Україні і подавну. Поясню чому. Якось натрапив на таку гарну і цікаву історію з життя древніх мудреців.

Один час в Афінах великою популярністю користувався софіст Сидоній, який вихваляв себе, стверджував, що він є затребувани...
Читати далі →

Нині на будівельному ринку популярні торгівельно-розважальні комплекси, аніж заводи чи фабрики. Міська влада хапається за голову, бо не знає як вирішити проблему з утилізацією сміття, як забезпечити населення робочими місцями, де взяти кошти на ремонт доріг чи освітлення вулиць. Панове, все ж не так...
Читати далі →

  Категорію "Суспільство" обрала не випадково. Все, про що написала, і всі є частиною соціуму, в якому все то відбувається.
Кожного дня я користуюся послугами громадського транспорту. Проте не щодня стається щось таке, про що хочеться розказати, чим поділитися, від чого застерегти. За...
Читати далі →