Під пострілами бісерових куль

Світло твоїх очей нагадує мені сяйво ліхтарів, що схилилися під віями ночі і поцілунками безкрилих ангелів. Ковані мрії легко, немов пір’їнки літають навколо зіниць і артилерійними пострілами шукають мішень. А її нема... І бути не може, бо кожна молекула тіла уже розстріляна на тисячні частинк...
Читати далі →