Одна бабуся живе сама-самісінька. Одна бабуся живе одна. Є у неї діти, розкидані і там, і тут.  А вона не така вже й розкидана, проте покинута. Інколи їй телефонують і кажуть: «Мамо, ти тепер бабуся». Іноді щебечуть: «Нам потрібні гроші». Лід тане не досить часто, лише в особливих випадках.  Дзвонять діти, внуки не дзвонять. І не подзвонять, ні.  Дзвонять діти і кажуть, що є правнуки, які не подзвонять теж. А у неї ж на подвір'ї  чорнобривці сонцями котяться, а у неї ж перевеслами хата п...
Читати далі →

Мам прости, я совсем прокурила голос. Мам прости, я опять тебе не звоню. Знаешь мам, а мне действительно нечего тебе сказать… Всё смешалось и в голове бардак теперь. Кто нужен? Кто остался? Ничего не пойму. Только ты теперь рядом. А я стала той, кем не желала быть. Той, которой в детстве ты меня пугала. А ты ведь воспитывала дочь, ангелочка. Кутала в шарфик зимой, одевала розовое платья. Всякие там бабочки на платьях, ленточки в волосах. Покупала куклы, игрушки, цветные книжки, раскраски, фло...
Читати далі →