Я забула...

Я забула як дихати требаУ ту мить, як ти пішов.Я забула як кричати треба,Коли ти більше не прийшов. Я не знала, що можна сказатиЩоб тебе обернути до себе.Я не знала, що можна прийняти,Щоб біль не жив всередні у мене. Я зовсім пішла у себе,Забуваючи про світ навкруги.Я кохала як і завжди,Не залишивши нічого собі....
Читати далі →

Про Час

Для кожної людини своє місце. У часі, просторі, минулому й тепер. Як ті солдати ми стоїм на трапі. Й ніхто не знає, хто наступний з гри. То Доля, чарівниця. Чи чаклунка... Один-два-три — Я виберу тебе. А далі, щоби швидше шрами гоїть - Вона замовить, скаже: Так вам тре. Для кожної людини своє місце І площина своя, і місце для надій. Коли змінилась доля і коли вже годі Тоді людину кине з берегів. Для кожної людини є свій час. І свій урок… Один поміж мільйони. Можливо, той урок д...
Читати далі →

Чи варто змінювати минуле? (Коротка рецензія на книгу Стівена Кінга "11/22/63")

Нещодавно прочитала роман Стівена Кінга "11/22/63". Що сказати? В кількох словах тут не напишеш, адже сама по собі книга важка, велика і насичена, як це любить відомий своїм пером автор. Але, незважаючи на це, від книги неможливо відірватися, читається на одному подиху.

 
...
Читати далі →

Зустріч з минулим

Якось, хоча б раз, ми обов’язково зустрінемось. Ненароком, ненавмисне, я, проходячи нашою вуличкою, зовсім несподівано для себе наступлю тобі на ногу. Ти розсердишся, а я підніму очі й побачу тебе – своє минуле. Ми присядемо десь подалі від натовпу, прямісінько на опале осіннє листя, і я...
Читати далі →