Біжить мій поїзд в далечінь,
за вікнами гуде трава,
ховає образ придуманих везінь,
везе додому несказані слова…

А твій вагон попереду летить,
на тій же колії, розвіваючи думки,
синій поїзд назад до Чернівців нас мчить…
стираю сльо...
Читати далі →

Мовчання знак. Мовчання страх.
А, можливо, Мовчання - зовсім крах.

І в головах людських були думки
І слів текли великії струмки

І не було ні Тишини, ні Самоти
Одні вірші, вірші, пісні, пісні...

Вірші, вірші, вірші... А рими вічні,
І в майбутньому ...
Читати далі →

Щире слово завмерло в зітханні...
Ми так близько й водночас далеко...
Відстань подиху тільки в мовчанні,
Та нікому від цього не легко.
Я не знаю, про що мовчать очі
І соромлюсь, неначе дитина.
Лиш на тебе дивитися хочу..
Зараз ти, як ніколи красива.... 
Щ...
Читати далі →