Я досі не шукаю оберту висоти,  не потрібно мені ані крил, ані волі.  Ці речі неможливо знайти  до тих пір,  допоки вони не існують у тобі.  А вічність часу мене спонука  відчувати можливість, даровану світлом. Все світле, що в інших загубила — знайшла, і все знищене, рознесене по світу  злим вітром.  Я заплющую очі, я стираю кордони,  я ховаю в торбинку всіх коханих людей.  Я не бачу для себе жодної перепони,  щоб дістати мрій моїх оманний трофей.  Я ДОсі… (слова). Все, що ...
Читати далі →

Звук породжується крізь шум. Крізь незвичні навушники відлунням гудить метро і людські рухи. Мене надихає це. Треба починати з того, що день сьогодні як подвійна експозиція. Колись спали раз на 2 дні? Таке відчуття, ніби ти пам'ятаєш майбутнє і не можеш згадати минуле, чи навпаки; сонцю вже геть мало відведено останніми ранками, та це ж лише початок. Осінні холоди вони такі потужні… Але не в плані сили змерзеня кінцівок та іншого, а в плані впливу. Вся осінь веде до одного- до усвідомлення. І ...
Читати далі →

Осінь... Так тепло і гарно. Модульний тиждень позаду, попереду вихідні. Треба радіти і насолоджуватися життям, а воно якось навпаки.

Дивовижно, як деяким людям вдається бути "живчиками" 24/7. І звідки в них стільки енергії?

Я звідки ви черпаєте натхнення? І як втекти від осіннь...
Читати далі →

Минулого тижня знайома сказала: «Не забудь привітати маму зі святом». ЇЇ слова забулися, а спливли у пам`яті сьогодні, коли моя подруга у соціальній мережі написала короткий, але сповнений теплоти і щирості коментар про свою матусю. Згадала, що ця неділя належить тільки їй, моїй любій та...
Читати далі →

Бути десь уперше

Чорно-білі відтінки достукуються до свідомості.

…тим часом порожні люди замальовують кольоровим гамором незайману монохромність світлин та стін…

Чому гламурні фото не бентежать і не заглядають в очі?

Світло спалаху засліп...
Читати далі →