Ненавиджу її

Присвячується чоловіку, що любив любов, чоловіку, якого я не забуду ніколи, чоловіку у якого я хочу попросити пробачення.... Зніміть із неї цю червону сукню, Хоч хтось, замкніть це тіло у кайдани Шмагатиму, і цілуватиму їй ступні, Пораню і залижу пекельні рани Та скільки в неї є тієї жінки? І скільки в ній отого естрогену? Пухкенькі губи і котяча спинка, А я б їй вгризся зубами  в самі  вени…. На чутливій шкірі, залишаючи укуси, Диявола я б виривав з її грудей І на колінах...
Читати далі →

Прощення

Я хотіла написати тобі вірша. Ну, знаєш, щоб із римами, красивими викрутами. Але, чорт, ти мене не надихаєш. Мені простіше було присвятити вірша безіменному стовпу посеред вулиці, а не тобі. Розламувало на частини почуття провини. В нас не було нічого спільного, крім наших зустрічей.Твої очі такі темні-темні. Глибокі. Господи, я ніколи не бачила таких очей. Я заплутувалася в них, і коли віями торкався щоки — атомний вибух розносився по венах, труїв мене і тебе. І гірко ставало після того. Як піс...
Читати далі →

Коли сніг упав...

Ти кричиш пихато: Рівня вимагаю!Та хіба у тім моя винна?В тебе за плечима купи мрякиВ мене за плечима- ти і я.Ми були, колись – затихли в бурю.Дивовижа, але так воно і є.Все гриміло, буревіло попід нами-Ми прощались, били всі мости.Ти сказав: шукай же собі рівню!Я змовчала – ти ж бо геть осліп.Чи то я осліпла, ще тоді, як листя пало…Чи то ми осліпли разом, коли сніг упав…...
Читати далі →

З часом все пропаде

Управлінці України дивують нездоланним і катастрофічним потягом до ідіотизму. Навіть дибілізму. Бо їхні нововведення, які мають покращувати життя населенню, навпаки ускладнюють.

Мені кортить вилити кожному депутату-мудрагелю, міністру-самоуку, чиновнику-підлабузі величезний збан нечистот....
Читати далі →

Знавіснілий тиждень. Сборник "Янтарный ортодокс"

Кожен ранок коли загуде мій будильник
Що дбайливо вбудован в мій чортів мобільник
Розумію що ранок,і що треба вставати,
А під ковдрою тепло, ще б лежати й лежати!
Але обов’язок кличе, універ той проклятий
Ну не може без мене ну ні дня почекати!
А в кімнаті так зим...
Читати далі →

Патологічна ненависть до багатства

Останнім часом можна спостерегти тенденцію до перетворення образу людини-багатія на образ ворога народу. Тобто незалежно від того, як ти заробив свої статки, ти — зло. І яким би ти ідеальним не був у приватному житті, якими цінними людським якостями не володів, ти — зло, яке треба, як мі...
Читати далі →