Нитки

Відкривати душу напоказ, це вже білше фініш, ніж старт. Ти оголений нерв, ти мариш В правді власній, в чужих брехнЯх. Не кажи більше слова — досить. Бо ж їм вистачить лиш на мить. Це коли ти розбитий так зовсім, Що не маєш куди вже йти. Роздаєшся по кожній нитці, На очах ти розлізся, ось-ось. Твоїх ниток нікому не досить, Ти кидаєш безцільно у них. Не сплететься з них щільна тканина, На вплететься у теплий грунт і не стане тримати дерева, Полежить і зогниє ж тут. Це вже — досить ...
Читати далі →