Навіщо писати? Або Творчість на поверхні смислу і спаму

«Навіщо що-небудь писати?» – це питання може постати високим міцним муром, якщо уявити собі глобальний об’єм написаного. Й справді, навіщо писати? Кому потрібні твої краплі в океані інформації? Невже без них він змаліє? Чи, можливо, з ними він стане чистішим? Що таке крапля с...
Читати далі →

Загадай бажання

задимлена кухня
нова кожної весни
а запах дощу
той самий
ніби сімнадцять
не у віршах Висоцького
а тут
на новому балконі
кожної весни...
Читати далі →

Взяли в полон

думки
кричать
віршами
вступають
в суперечку
з ударами
серця
роблять
німими
людей
вулиці
тихими
мене
покірною
рабинею
навали слів
змушують
шукати
точну форму
ефемерним
видінням
з туману
ліп...
Читати далі →

Поїзди

рух поїздів
у моїх снах
односторонній
маршрут
випалений кислотою
в свідомості
до тебе
з останньої платформи
десь загубленої
в тьмяних
вузьких
коридорах видінь
обрежно
двері зачиняються 
як завжди
їду сама
без бага...
Читати далі →

До sister

тримайся за мене. прийми мене за точку опори. не вір їм. нікому. вони нас ненавидять. всі. хочуть посадити в клітки і виставити на показ і посміх. я гублюсь, щоб не бачити їхні ненависні ненавидячі очі. вони не вміють це приховувати. я так не можу....
Читати далі →

Тобі

мої вікна
кимось
всі обціловані
я боюся
торкатися їх
бо
може там
і твоя слина
а я
боюся
спогадів про тебе
вони пролазять
в горло
і застрягають там
навязливим
бажанням
подзвонити
тобі
тобі
тобі
о дід...
Читати далі →

Темно

кожен подих в темноту
я лежу в чорноті
і помалу в ній
розчиняюсь
сто тисяч думок
сон нереальний
я лежу в чорноті
вона 
тане в мені
розчиняє мене
приходять
без дозволу
примари
і голосно
шепчуть
моє імя
ховатися нід...
Читати далі →

Вночі

я завжди любила ніч. неспання вночі - це як інша реальність, де ти - лише ти. без обгорток і поливки. а тепер, зачитавшись, прогавлюю той момент переходу, а отямившись, розумію, що я - одна. що нікого не існує. мене охоплює панічний страх. аж до якогось паралічу. завмираю. судомить мязи. лежу поки н...
Читати далі →

Кисіль

Кисіль

нарешті ти як?нормально не розумію я тебе не розумію але думаю все добре все добре не бійся я лиш хотів тобі розказати розказати мені нема з ким поговорити розумієш?все добре все добре ти мене слухаєш?так от розумієш мені нема з ким поговорити вони ж не розуміють нічого не розумію...
Читати далі →