Сон про вовків

Твої лапи ступають, не лишаючи сліду. Ми з тобою росли, народившись тоді, Коли світло здіймалось, до богів наших димом. Та байдужі були до диму боги. Ми з тобою росли, ми з тобою вмирали, Ми шукали шляхи на гору й з гори. Ми молились богам, танцювали й співали, Ми кричали, коли байдужіли вони. Нас зрікалися дні, нас зрікалися ночі. Не літали над нами екзотичні птахи — Воронням викладав, наче смальтою, зодчий Понад нами склепіння без тремтіння руки. Ми з тобою ішли, народившись в пр...
Читати далі →