ПЛАНЕТИ ДНІВ

***Піти трохи далізі своїх кам’яних печер,хай навіть вони теперархітектурно-гламурні причандали.Замало пересісти на табуни залізних коней,бо все одно пересуватися планетою по колу.Закликаю душерушати в наступне,витягати сотні своїх яіз попереднього, що тримає підступно,переставити світ, щоб стала душа – Всесвітня.«Віршяк віриш» –колись прочитав десь в книзі.І стали шляхи поезіїмоєю свободоюв якій відбувся собою.В цих рядках поетичних проектівнових Всесвітівмої діалогиз Богом,моя Українамодерно-к...
Читати далі →

Не искушаясь///

Настоящие непоэты молчат рифмами в небо, Из которого льется ночь. И протекает в сердце. Молчат себе рифмами Мимо снов, мимо вечной ряби, Сверчков и реки, закатов и рассветов, Апокалипсисов и рождений. Настоящие непоэты Молчат небом Становятся ночью. Не искушаясь на поэзию, нет....
Читати далі →

Можно?

Можно я в тебя влюблюсь, ведь можно? Принимая тебя таким как есть, Внутривенно принимая и подкожно, и читая как «благую весть» .Глаз твоих реснички-покрывала, Хитро улыбаются дугой Я б тебя любила-целовала и кормила вкусною стряпнёй .Напоила б зельем для забвенья, что готовить вовсе не умею, И немножечко любовным зельем чтоб любви нагрелась батарея .Будь моим фонариком безмолвной ночи, для других будь светом от луны Ты в моем кармашке между прочим На груди и с левой стороны .Так х...
Читати далі →

Партизани

Не ховайся за ширмою тексту. Не ховайся за тоннами фото Досягти всіх вершин, досягти Евересту І впасти безсовісно з неї в болото . Так легко роками будоване стерти і пам'ять свою як диск форматнути, Хоча всезнаючі люди, експерти Не дозволять ніколи нам цього забути . Я душу в собі роками приспане, Приспане знову заповзає у душу в темному лісі живуть партизани, Яких відловити й стріляти я мушу . Навіщо ти стукаєш знову у двері? Замуровані вікна навстіж відчиняєш? І я, як то...
Читати далі →

Сапери

Обожнюю як ти у довгому чорному пальто, позаду руки складаєш за спиною і дивившся на мене як не дивиться ніхто, й суворо так балакаєш зі мною. Ламає тіло від зелених барв, очей твоїй… ця виправка й манери. Твій запах стримує смугастий шарф... Його звільню, а ти дзвони саперам.... Є тисячі таких твоїх жінок, і чоловіків, що називаються моїми та лише пальці сплітаю в одно, усі вони лишаються чужими Ви чули щось про те як обпікають очі такий дарунок вогню непритаманний. А я б вт...
Читати далі →

Коли ти прийдеш...

Коли ти прийдеш, сядеш тихо навпроти,  не спитаєшся лишнього і ні слова не мовиш в ту мить, — за вікном вечір тихий зіграє нам радісні ноти  й на стіні промінь сонного сонця замайорить…  Ми чекали цього до нестями, до жаху, витравляли всі сумніви від отар наших мрій. Я тримаюсь за тебе і жодного страху,  жодних обмежень, мій янголе й без застережень — воїне мій …  І мені так спокійно, я знаю, що якось  ти прийдеш і все зникне у тумані ночей.  І мені так святково, я знаю, колись та...
Читати далі →

ТАНЯ

Тані страшенно не вистачає його І це далеко не м’ячик, І саме сумне, що в Тані є всьо, Але Таня чомусь гірко плаче….Нічого не тішить, як ніби маля Заплакане серце маленьке, Лиш паспорт уже давно промовля, Що Таня доросла студенткаТані так хочеться вернутись у час, Де мріяла про кіндери й сік, Де найбільший вогонь її серця не згас, Де був її Чоловік….На руках засиналось швидко чомусь, Хоч щетина і колола їй щічки, А все того, що колючий татусь, гріє краще від теплої пічки..Таня не про...
Читати далі →

Він каже їй: відпусти

він каже їй: відпусти  я іду у інші світи. залишатиму чорні вугільні сліди  піщаних пустель і днів своїх на бортах чужих кораблів.     ти тільки мене відпусти: я знаю куди іти  і як  оминати усі блокпости я бачу усе у снах я бачу усіх своїх я бачу усіх живих. вони чекають мене.     час швидко летить — повір він тихий не помітний звір він завжди іде вперед і знає що буде з нами. він мене поведе.     а осінь і так знайде  вмиє дощем засипе снігом зруйнує «хати» і нори  н...
Читати далі →

ХІІІ обласний конкурс юних читців

Запрошуються  школярі,  студенти  і всі  шанувальники  поетичного  слова 24  листопада  2016  року                                           Меморіальний  музей  Володимира  Івасюкаі   обласна  бібліотека  для  дітей  проводять ХІІІ  обласний  конкурс  юних  читців за підтримки родини Івасюків-Павлюків та ТОВ «Буковина Солар 1»у  номінаціях: -  виконання  віршів  Михайла  Івасюка  зі  збірки-посвяти   „Елегії  для  сина” -   виконання   віршів-посвят  Володимиру  Івасюкові                       ...
Читати далі →

В ліжку я люблю..

Не покидай мене ніколи лиш ти — єдиний, хто мене тримає.  В ліжку я люблю як ти сопиш і сонно як позіхаєш... В ліжку я люблю багато ковдр, коли осінь таки знайшла дорогу, і тіла твого найніжніший шовк... і закидати на це тіло ноги. Ти пельмені робиш з усіх подушок, я страшенно від того злюся, але все рівно об тіла найніжніший шовк я завжди, коли холодно труся І прошу тебе обурено в сні, обійми мене негайно! ти ще подуєшся хвилини зо дві  і тоді обіймеш, звичайно  Я старан...
Читати далі →