Мені сказати хочеться про нього

Мені сказати хочеться про нього
Про те, що криється в його німій душі
Немає в ній нічого показного
Але так багато рідного мені

Читати далі →

Музика душ

Зливаються душі під музику струн 
Бринить серце відганяючи сотні дум 
Танець небесний летить над всіма 
Він, немов жезл, між вами двома 

Читати далі →

Білоруська поетеса Кацярына Массэ

Вашій увазі представлємо вірші молодої білоруської петеси Кацярыны Массэ. Народилася 19.02.1997 у Мінську. Закінчила мінську середню школу № 73 і вступила до МДЛУ. У 2012 році у видавництві «Чатыры чвэрці» був виданий перший збірник віршів «Ллється світло у моє вікно». У 2015 році у цьому ж видавництві другий збірник «Двійковий код». У 2015 була прийнята до Спілки письменників Білорусі. З 2011 по 2015 роки брала участь та ставала лауреатом численних білоруських та міжнародних конкурсів. Твори п...
Читати далі →

Балада про забитих овець

У новому номері «Буковинського журналу» (№4, 2015) з’явилися нові переклади віршів видатного хорватського поета Драґутіна Тадіяновича (1905-2007), котрі виконав блискучий чернівецький перекладач Валерій Лавренов. Це вже не вперше наш земляк звертається до творчості хорватського митця (попередня добірка перекладів була опублікована у цьому ж часописі 13 років тому (№1-2, 2002)). Серед інших відомих мені перекладів Тадіяновича українською мовою – переклади Дмитра Павличка (журнал «Всесвіт», 1996, ...
Читати далі →

Брехунам

Брехун і ти, якщо кричиш — " нема любові!", Хоч всі довкола і так вже брехуни, Всі недоступні й такі всі гонорові Черпають посмішки з душевної казни… Ціна словам про щастя, коли важко, Мізерна, та і водночас їм нема ціни, Бо серце так тріпоче як у клітці пташка… Не видавай себе, не прогинай спини! Любов тебе в петлі своїй задушить, Та так приємно, що увійдеш у смак, У грудях все розірве і осушить Ще гірше від тих лютих вовкулак… Нащо тобі у чомусь признаватись? Аби і...
Читати далі →

тиша

тиша. ти спиш, але де ти ночуєш сьогодні? розкуйовджене ліжко. ці правила надто тісні. ми ще близькі, але небо вмиває долоні і розтинає нас навпіл фіранкою з білих снів де ти? і хто вимикатиме тут світло? це — алергія. і спрага. і данина тобі вечір. (прийшло) відчиняю канал сусідній медіатори-птахи ковзають струни стовбів правда. ти спиш. але де ти ночуєш завтра? в цих заплаканих стінах зворушений захлип затерп молоко світанкове від ніжності сонця рідне, а всередин...
Читати далі →

Дамські керунки

Цей світ летить під три чорти, Керований чоловіками, Горять міста, горять мости,           А що було б, якщо би ним керували дами? Хтось скаже, що прискорився б цей рух У напрямку до сковорідки пекла, Під керівництвом жіночих ніжних рук. То й що? Зате було би всім нам дуже й дуже тепло!А теплота в стосунках – це ж бо головне Дипломатично вирішувались б усі питання, Бо територія і нафта – діло наживне, Ну а фінанси й золото – то вобше останнє… Посварені країни б помирились За чашеч...
Читати далі →