Где-то

Ты где-то далеко.Я может тебя еще не знаю.А может давно по тебе сгораюИ найти взглядом пытаюсь. Ты где-то далеко.Меня возможно не знаешь,Не веришь в чудеса и семью,Но высматриваешь кого-то. Ты где-то далеко.Я сижу на кухне с кружкойТерпкого, сладкого чая в руках,И мечтаю о совместных вечерах. Ты где-то далеко.Засыпаешь под звуки скрипки,Видишь красочные сныИ ждешь какой-то интрижки. Ты где-то далеко.Хотя нет ты все же рядом,Так близко что рукой подать.Смеешься одним лишь взглядом....
Читати далі →

Розбивалась об тебе як хвиля об камінь...

Розбивалась об тебе як хвиля об камінь, сил, розпрощатись з тобою, не вистачало. Закрити двері у минуле я не зуміла, вірити у майбутнє з тобою, було все що я так хотіла. Розбивалась об тебе, коли зі скелі стрибала, ти був моїм морем, моїм океаном. Одне лише я не змогла зрозуміти, Чому так легко мені було в тім океані топитись? Розбивалась об тебе, як птаха об вітер, втікаючи з полону у пошуках волі, та без тебе так важко було на цім світі що хотілось якомога скоріше вернутись у твої д...
Читати далі →

рецепт

боліди падають з неба колоїдна рідина колихає chordae tendineae наших сердець бісектриси тіла Морфея сьогодні не ріжуть сир Rp.: Sol. Morphini hydrochloridi 1 % — 1 ml    Da tales doses № 10 in ampull.    Signa: як шепоче               Змій               підшкірно Трохи чуттєвості в голосі. Погратися з інтонацією. Декламувати. Голою. Сидячи на коні. І voilà — я молодий талант.  P.S. Позичте мені коня....
Читати далі →

Заздрощі

Я рада за тебе, така я щаслива,І так, що радість аж пре до безтями«Та щоб ти знеслася, коза шолудива,Аби ти упала до першої ями» Яка у тебе чудесна кофтинка,Ти в ній прекрасна як небо блакитне,«Ах ти багата, пихата скотинкаІ така ти красуня, як парнокопитне!» З підвищенням люба, мила, колего,Я від душі, щиросердно вітаю«То як призначати – то цю кляту ку*вегу,А як мене – то вакансій немає!!!» З одруженням вашу сім’ю привітати,Спішу з усіх ніг, не бачу на очі«Та як він з такою може спати лягати,Як...
Читати далі →

Вік Коврей – босоногий поет

Кіровоградський любитель сучасної поезії, якщо порівнювати його з мешканцем більш розвинених у культурному плані міст, має не так багато можливостей зустрітися із людьми які творять сучасний українській літературний процес. Особливо якщо мова йде про молодих поетів. Звичайно, час від часу, до міста приїздять презентувати нові книжки Сергій Жадан, Макс Кідрук, Іван Андрусяк, Володимир Шовкошитний. Але сучасний українській літературний процес широкий та різнобарвний. Слід знайомитись із ним в усій...
Читати далі →

Летописец

Давний стих мой Я – недостойный соглядатай судеб,своей хандры и глупости людской,Прошу, Творец, води моей рукой.  Я видел Люди строят дни своиИз кости, камня.И жизни каменеют, костенеют.Другие из гнилой травы, и рвется все.Я видел,что многие, как птицыИграют с ярким.ДругиеСкучают серые, как мысли дурака.Всем благодарен я за их старанье.  Все прилежно заносил я на пергамент.   Одна судьба мне не дает покоя.Он был ровесник и приятель мнеИ в нашем каменном и пыльном городкеМы ели юность и к...
Читати далі →

Вишиті (до Дня Вишиванки)

Вишиті венами, немов червоно-чорними нитками,Загартовані сталевим серцем гострої голки,Ми живемо спробами, а не «попитками»І столиця в нас Київ, а не хмарочоси Нью Йорку Ми гербом єдиним як мечем грізним пронизані, У лівій нагрудній сердечній кишені,Літописи наші тисячолітттям не списаніМи наше повітря набираєм в легені… Ми ще не зовсім уміємо цінувати свободу,Ми ще не зовсім точно наносим удари,Тим, хто баламутить на Дніпрі чисту воду,Тим хто рве українські сорочкИ й шаровари. Та ми пришиті, до...
Читати далі →

Декілька слів про надзвичайне

У натхнення так багато різних джерел. Інколи досить одного звука, щоб в голові зринули якісь рядочки, а що вже казати про образи, які ніби промовляють до тебе. Одного разу на очі мені потрапили світлини Руслана Трача з його проекту «Инчий світ». Фотографії пройняті містичністю, загадковістю, так багато різних образів можна змалювати. І ось з цих фотргафій народилися ось такі рядочки.      Замріяна, а може застигла Дівчина у час дощу. ЇЇ мрія нестримна Не полишена у годину лиху.Замріяна...
Читати далі →

Вона

Опаде листя, зів’януть квіти та на її подвір’ї вже й не чути онучат. Куди свою печаль старенькій жінці діти? І де усмІшок їхніх рідний аромат? Для кого засвіт сонця для чаю рвати м’яту, для кого щебетати усі свої пісні? Для кого на ніч ліжко квіткове застеляти? Як зупинити час до ніжної весни? Для кого випікати ті булочки вишневі? Для кого майструвати невдалі літачки? Таке багатство мати усі ці дні серпневі- в руках своїх тримати дрібненькі кулачки... Вона не впустить миті і не...
Читати далі →

Зрада

Заламує дощ барабанні перепонки,І чайник нервово свистить на плиті,Знімай з себе все… і галстук і запонки,Дай притиснутись до твоєї душі Чекають тебе мої ажурні квіти,Що спокусливо сплять на високих грудях,Під ними твердіють темні магніти,Що стікають сиропом по твоїх устах Сьогодні вдома й у серці немає нікого,Сьогодні закриваю двері для совісті,для мене немає нічого святого,сумнішої направду не знАйдеться повісті Злітають прикраси в перемішку з вином,Ти мій у пекло горящий білетСплітаюсь з тобо...
Читати далі →