Страх

Цілу ніч ішов дощ. Місто стало заручником Бога. І скрипіла підлога від моїх недолугих думок. Треба їх позбирати, буде час- розмістити у блогах, Тільки спокій, як попіл, від нічної вологи промок.   Ти сьогодні не мій. Це ще більше доводить до сказу. Я втечу у Контакт, зміню статус, ...
Читати далі →

Отак підкрадался осінь…

Отак підкрадалася осінь,
по вулицях тихо йдучи,
багряне і жовте намисто
деревам скрізь несучи.

Та серпень нас радував все ще
останнім літнім теплом,
а бусол збираючись в Ирій,
із літом прощавсь за вікном.

Скрізь чути її присутність:
крізь неба...
Читати далі →

Цілунок в очі


Я знов не сплю - достоту, як тоді,
Коли іще ти не була зі мною,
Коли - мов тінь моїх непевних дій
І скутих болем порухів надій -
Та осінь оберталася зимою.

Я знов не сплю... до ранку, як тоді,
Коли іще ти не була зі мною,
Коли, стрічаючи вряди-го...
Читати далі →

Сонет № Кохання

Дивлюся у небо і бачу майбутнє... Зустріла тебе, моє втрачене світло. Не знаю, чи вийде з цього щось путнє, Не знаю, чи дійсно у серці  заквітло..   І спів братів лунає могутньо, Через цей гамір не було помітно, Як сталось для мене щось незабутнє, Як усміхнувася мій вовчик привітно...
Читати далі →

Чернь

Коли юрба почне топити
У морі жовчі погляд щирий,
Вона народить ту еліту,
Яка виходить із зневіри,
Зневаги, люті і досади,
Що рве і топче прапор волі,
І на святу харкає Долю,
В убогих щастя кволе краде.

У дзеркалах порожніх вікон
Побачити свою нікче...
Читати далі →

Міжнародна відеопоетична премія "Бук" росте ;-)

Приємно констатувати факт міжнародності нашої відеопоетичної премії "Бук", яка вручатиметься у рамках Міжнародного поетичного фестивалю "Meridian Czernowitz" напочатку вересня 2010 року.
До закінчення подачі заявок у номінації на премію ще два місяці, проте ми вже отримали відеопоетичні роботи ...
Читати далі →

Епідемія

Евола бродив у Австрії в 45-му Під бомбами союзницьких літаків І коли тобі хтось гучно кричатиме Декадантських не слухай наказів та слів Ернст Юнгер пив вино на даху готеля Мріяв… Хоча Париж палав у війні І прожив понад сто років Ярмо не приймай від діячів пустелі (написаний під час «епідемії» свинячого грипу)...
Читати далі →

Привіт Тобі, шановний читачу!

Довгий час думав про те, для чого взагалі існують блоги — такі собі щоденники для всіх.
Нагадує ексгібіціонізм чи що… Власне, як і поезія для автора: є якась причина (часто — дуже інтимна), яка народжує вірш, тож показувати його на люди вже, наче, збочення, а проте суспільство вважає інакше. І, як істота все ж таки соціальна, я теж пишу… часом буває вірші.
Аби довго не ламати голову над тим, що ж залишити на цій стіні, нехай для початку це буде вірш.

Читати далі →