Обличчя його немов моноліт  Він бачить світ крізь призму літ  На вилицях його спочине сум  Гострі риси лиця від сотень дум  © Іванна Вишневська, 2016  #IvannaVyshnevska #IV #IVwriter...
Читати далі →

Я досі не шукаю оберту висоти,  не потрібно мені ані крил, ані волі.  Ці речі неможливо знайти  до тих пір,  допоки вони не існують у тобі.  А вічність часу мене спонука  відчувати можливість, даровану світлом. Все світле, що в інших загубила — знайшла, і все знищене, рознесене по світу  злим вітром.  Я заплющую очі, я стираю кордони,  я ховаю в торбинку всіх коханих людей.  Я не бачу для себе жодної перепони,  щоб дістати мрій моїх оманний трофей.  Я ДОсі… (слова). Все, що ...
Читати далі →

Пишучи свою знамениту фразу «весь світ театр і люди в ньому актори», Шекспір забув відзначити одну особливість - жінки значно більші лицедійки, ніж чоловіки. І до гри, переодягання та маскування вони вдаються частіше. Іноді це допомагає, іноді заважає, але ніколи не буває зайвим. Усі та...
Читати далі →

«Люди» - це гостро, соціально, лірично...Саме таким постає світ у другій поетичній збірці тернопільської поетки Мар'яни Максим'як, опублікованій у видавництві «Крок». Авторка є учасницею численних літературних фестивалів та проектів. Серед останніх - літературний конкурс вида...
Читати далі →