Чуєш чи не чуєш, чарівна Марічко?


Сьогодні о 12 годині з Чернівецької ратуші линули звичні звуки легкої і ніжної мелодії нашого славетного земляка Степана Сабадаша. Ми підійшли до приміщення двох чернівецьких обласних органів, самоврядного й державного – ради депутатів і держадміністрації, де місцеві «леви» під охороною левів кам’яних, попри всі київські революції, любо-мило співіснують, кулуарно святкують, ділять майно, час від часу міняються посадами й кабінетами, змінюючи іноді й свою орієнтацію. Партійну, звичайно. Чи не там собака зарита?!
На той час Верховна Зрада у Верховній Раді, така собі машина для голосування, гоп-компанія Януковича-Азарова, котру чомусь називають коаліцією, вже встигла проштампувати і угоду про російський газ для олігархів по-флотськи, і бюджет для тих же олігархів по-азаровськи.

Читати далі →

«Возлюби свій симптом», або Чому ідеологію ховати рано

У некролозі сучасності ідеологія належить до числа мерців, що мають неприємну здатність оживати у найменш придатний для цього момент. Подивимось, чи не є вічно передчасними чергові гучні похорони цього порушника суспільного порядку й спокою.

Читати далі →