Люди - це краплини у життєвому потоці

Сьогодні в Києві дощить… як же я обожнюю такі моменти..  На вулиці дощ… бігала по вулиці з парасолею, в надії врятуватись від дощу, але зараз літо, дощ теплий і повітря свіже, а під парасолею можна і восени побігати, адже тоді дощі холодні і дні якісь сіруваті… на одну мить я закрила свою парасолю, застигла на декілька хвилин, маленькі крапельки впали мені на волосся, руки, обличя… яка це насолода гуляти під дощем… але довго не прогуляєшся, адже  попереду ще цілий робочий день… знайшла в кв«ярн...
Читати далі →

Зрада

Зрада – це все-таки важко.Вона мов перелітна пташка,Вертається у різні краї.І інколи ти й не знаєш,Що завтра на тебе чекає,Хто знову прилетить.Чи голуб миру та надії,Чи хтось, що склюєУсі твої ніжні мрії,Не залишивши й сліду від них.Та інколи здається,Що за поворотом зцілитьсяПоранене кимось серце,І образа пройде назавжди.Та завчіть ви вже напам’ять,Що часу не потрібно гаятиБо не всі такі й прості.Ми частенько піддаємося,Бережемо щось, що не потрібноЗовсім нікому навкруги.Та інколи й самі винува...
Читати далі →

Что для вас мелодия?

А что для вас мелодия?Просто сочетание нот,Просто звуки из пиано,Или тонкий слог.  А может это песня,Сочетание правильных слов,Или на конверте нарисованныйНотный стол.  Что для вас мелодия?Когда она звучитЧто ваше сердце,Тогда вам говорит?  Плачет или смеется,Стихами говорит?Или сильно-сильно бьетсяИ из груди кричит.  А вдруг она ликуетМузыку эту услыхав,Оно ведь не балуетОно себе танцует. Так что для вас мелодия?Что значит это сочетание нот?  ...
Читати далі →

рецепт

боліди падають з неба колоїдна рідина колихає chordae tendineae наших сердець бісектриси тіла Морфея сьогодні не ріжуть сир Rp.: Sol. Morphini hydrochloridi 1 % — 1 ml    Da tales doses № 10 in ampull.    Signa: як шепоче               Змій               підшкірно Трохи чуттєвості в голосі. Погратися з інтонацією. Декламувати. Голою. Сидячи на коні. І voilà — я молодий талант.  P.S. Позичте мені коня....
Читати далі →

Скрытые мысли

Вот и замолкли крики боли, Любовь вырвалась на волю. Все с ног перевернулось, И что-то в бездну окунулось. В наших словах так много лести, И это совсем не делает нам чести. А нужно всего лишь поведать друг другу, Те скрытые мысли, что когдато замкнули. И тогда в нашу жизнь вернеться счастье, И тогда из души уйдет ненастье. Общим прошлым станут все ошибки, И надежда подарит нам улыбки....
Читати далі →

Українському солдату

Я вірю у тебе, і вірити буду!Можливо сильніше ніж вірю у Бога…Твій подвиг повір не забуду,Єдиний твій шлях — перемога.І подих гарячий у люті морозиРозтопить зневіру та змусить ожити,Які би погані не були прогнози,Любов допоможе цю ніч пережити.Поруч з тобою лише небайдужі,Всі ті, хто готовий в вогонь і у водуЗа тебе, за мене й за нашу державу,Кращі сини народу…!...
Читати далі →

Лист до батьків, до коханого, до друга. До найрідніших людей

Минулось літо. Сьогодні 22-е, але за вікном вже почався період відмирання. Ми всі живемо за періодами, за певним відліком, і всі відмирають, як рослинки, у котрих закінчився час до життя. Кожному свій, звичайно… але відміряло це створіння всім без винятку. Це створіння не має обличчя – воно має відчуття, котре розносить всіма усюдами, скрізь. Єдине що – не всі правильно трактують передчуття смерті. І справа тут не у чийсь окремій смерті, бо помирають всі – справа у інших. За «Інших» якраз і бо...
Читати далі →

З того самого клаптика, про котрий йшлося в "нетиповій маршрутці"

Обережно так рухаєш хвилини. Вони стікають із тебе — ті краплини пусті. Повільна муркотлива темрява стиха спадає на плечі, полегкий сум огортає твої білі дні. «Маршрутний потяг». Людино. Знайоме лице. Ти ж пізнаєш його серед тисячі літер. Воно твоє — не моє. Ти у ньому одна. Забудь старезне, щемливе. Пустися у путь.  Згадала вірш про білети, про сум і про те як що минуло, як виром змиває минуле.  " Потяг." Їхати й втрачати все, що маєш. Ось квиток, ось і ваш шанс- Нове Життя. ...
Читати далі →

"И тебя вылечат. И меня вылечат..."

Хтось колись зробив нам дуже боляче. І ми пообіцяли собі, що більше такого не дозволимо. Збудували навколо себе стіну з болю, сліз і страху і нікого не підпускаємо. Можливо, є ліки від душевних ран. Є люди, які могли б зменшити біль. Але вони не можуть зламати стіну. У результаті в них тепер теж шра...
Читати далі →

Пам'ять про небо

Пробач, я згадую тебе 
Ночами тими безсонними, 
Тай це колись таки мине 
Й думки стануть свободними. 

Я слухаю на самоті 
Слова, що були сказані між нами, 
Мені вже не можливо віднайти 
Ті дні, що не були немов роками. ...
Читати далі →