Ненавиджу її

Присвячується чоловіку, що любив любов, чоловіку, якого я не забуду ніколи, чоловіку у якого я хочу попросити пробачення.... Зніміть із неї цю червону сукню, Хоч хтось, замкніть це тіло у кайдани Шмагатиму, і цілуватиму їй ступні, Пораню і залижу пекельні рани Та скільки в неї є тієї жінки? І скільки в ній отого естрогену? Пухкенькі губи і котяча спинка, А я б їй вгризся зубами  в самі  вени…. На чутливій шкірі, залишаючи укуси, Диявола я б виривав з її грудей І на колінах...
Читати далі →

Шоколад...

Чорний... молочний... білий... він такий різний, та так збуджує...
Ця таємна пристрасть, від нестачі якої зводить ноги, тремтить тіло та затуманює розум...
Пригорнувшись до нього губами, відчуваєш неземний, бадьорий, п'янкий запах... це наче нескінченна прелюдія, що зводить з розуму... та ...
Читати далі →

Йому потрібна жінка... Кухарка

Йому потрібна жінка… Кухарка. Тільки так, без варіантів. Щоб вона була в такому ковпаку на голові, як продавчині пиріжків на вулиці колись в таких стояли або буфетниці. Коли ще на вершечку ковпак той загортається, як серветка, яку ставлять у підставочку на столі. Так от, ще у неї мусить бути ...
Читати далі →