Прощання з осінню

Ну що ж, прощай… Ідеш від мене… Осінь. Де ти ступала – інеєм лежить Самотність. Зглянься ж хоч на мить! А я кричав колись, що з мене досить Твого повітря, вижовклих листків. Всього твого, та час вже пролетів… І ти ідеш отак без слів прощання… Згадай, як я ...
Читати далі →