Перший подарунок матері - життя

Я пишу ці відвертості саме тому, бо знаю, що ти їх прочитаєш. Мені було лише три роки, як я почала жити без тебе. Зовсім крихітна та безпорадна я чекала, коли ти повернешся з магазину чи гостей, але ти так і не прийшла. Я пам’ятаю, як ти збирала свої речі, як бабуся взяла мене за руку і повела грати на вулицю з дітьми, а коли я зайшла до будинку, тебе вже не було в ньому. Кожного дня я виглядала тебе, чекала, що ти от-от прийдеш, обіймеш, скажеш, що занадто довго затрималась у подруги, але ти...
Читати далі →

Життя...

Шукачам своїх досконалих аристократичних коренів присвячую...

Пані Розалію знали і поважали в Проскуркові всі. Коли вона йшла містечковою вулицею, худорлява, в чорній закритій сукні, в напуцованих черевичках, завжди строго рівна, здавалося, навіть дерева шанобливо виструнчувалися, як ново...
Читати далі →