Про чудо та черевики

Цією розповіддю (радше новелою) Леоніда Фукса колись розпочалася рубрика «Чернівецькі історії» у газеті «Свобода слова», котру вів я після того досить тривалий час. Звісно, вже було. Але тим не менш. До другої річниці смерті Леоніда Фукса.Публікація Сергія Воронцова, Сергія Сулими. ПРО ЧУДО ТА ЧЕРЕВИКИЦе було дуже давно. Чи то у 46 чи то у 48 році, але точно пам’ятаю, що вже мали розпочатися заняття в школі, на носі 1 вересня. Жили ми тоді на вул. Українській у будинку № 35.Ми – це я, моя баб...
Читати далі →

У допомогу пасквилянтам та шукачам ворогів народу

Мало хто (а може й ніхто) у Чернівцях зараз знає Анатолія Шайкевича, це — успішний кіносценарист, автор багатьох доволі відомих фільмів (наприклад, «Заповіт Сталіна», «Приморський бульвар») Шайкевич і сьогодні живий. Колись він був чернівчанином і, судячи з усього, любив це місто. Трохи нижче фото відкритого листа до нього. Як бачимо, у ньому вказана навіть домашня адреса Шайкевича, Це був кінець п'ятдесятих років, тоді навіть могли вказати особисті дані «ворогів народу» (потім владу трохи попус...
Читати далі →

Ірма і кам'яні очі

Майже документальна історія, заснована на долі чернівецької художниці, яка померла у Чернівцях у шістдесяті роки. Ірма мала рудо-зелені великі очі на вузькому маленькому обличчі. А в лівому оці був собі такий вогник, колись назвала вона його чи то російською, чи українською — психа, так сусіди називали собачку у дворі, яка всіх веселила. Ірма любила малювати той ледь помітний вигин брови, який робив погляд граючим, потойбічним, трохи божевільним. Начебто, ось просто собі жіночка, а ось цей ви...
Читати далі →

Пам'ятник Готтесмана

Правила мережі «Вкурсі» забороняють публікувати чужі твори, але, по-перше, це мій переклад, а іншого немає. По-друге, ті ж правила зазначають, що із необхідною преамбулою такі публікації можливі. Це оповідання виходило друком російською мовою. І мене, щоразу, коли воно траплялося на очі — вражало. Належить воно перу колишнього чернівчанина Слави Бакіса, у Чернівцях він відомий був свого часу як засновник кіноклубу, де демонструвалися найкращі зразки світового кінематографу, зараз працює у США ви...
Читати далі →

Майдан Реформації перед Ратушею

Нещодавно міська громадськість хвилювалась та вередувала щодо можливого перейменування парка Жовтневий у парк Реформації. Перейменування не відбулося. І громадськість розійшлася «задоволеною». Хоча я особисто не дуже переживав би, якщо б ідею було реалізовано. Але в історії Чернівців ми були в кроці від події, яка могла стати чудовим приводом для перейменування аж Центральної площі. Як відомо, слово «майдан» у новітній українській лексиці є не тільки означенням площі, але й позначенням політи...
Читати далі →

Рифмы Абросимова

ЧАСТЬ 1ІКогда-то мне очень нравился Экклезиаст, тот самый, который написал библейскую книгу. Мне даже хотелось иметь его портрет, как девочкам хочется иметь изображение любимой поп-звезды. Как-то даже нетерпеливо хотел. Чтоб висел над письменным столом.Библейских пророков не изображали, это всем известно, но портрет мне хотелось иметь. Казалось, это было невозможно, но я нашел выход из положения. И поставил на свой стол зеркало. 2 Почему бы в самом деле Экклезиасту не быть таким? Кто там знает...
Читати далі →

НАЗВА ДЛЯ КАЗИНО

1. Коли нарешті досяг я пенсійного віку, страшеннно мені кортіло перестати бути викладачем і відкрити казино. Гра — заняття надзвичайно корисне, як не для гаманця, так для здоров'я і відчуття життя. Блефуй і воздасться тобі, як казав мій знайомий професор малоПаризького університету, захищаючи не свою докторську дисертацію. Спочатку придумав я назву для казино, тому що кажуть, як назвеш свій корабель, так він і попливе. А назва, яку придумав, була просто пречудова. З такою назвою це царство рул...
Читати далі →

Звідки пішли репресії дев'яностих

Продовжуємо розмову про хитрощі нашої політики пам’яті. Нещодавно один ніби розумний журналіст написав мені під постом, що нема сенсу досліджувати репресії вісімдесятих, тому що вони нічим не відрізняються принципово від репресій сорокових, які вивчені непогано. Насправді, відрізняються, і саме принципово. І нижче на фото, ви навіть побачите, як їх приховували, на відміну від репресій сорокових.По-перше, увесь фокус-покус нашої політики пам’яті складався у тому, щоб яскравими і масовими репресія...
Читати далі →

Чому Чернівці не у книзі Гіннеса, або Привіт від товариша Сталіна

У жовтні здійснив непересічну подорож у минуле. Зокрема, вивчав, кого й за що «пресували» і репресували у вісімдесяті роки в Чернівцях. Зробив висновок, який, очевидно, не під силу нашим історикам. Це лише трохи жарт. На жаль. Спочатку щодо того, що залишилося у буковинській пам’яті. Як вже казав, наприклад Чернівецька обласна спілка журналістів знищила свій архів від дня заснування до 1986 року. Обласна спілка письменників знищила свій архів від 1975 року до 1991 року. Очевидно, нічого, чим ...
Читати далі →

Таємниця одного розстрілу (Чому в Чернівцях досі радянська влада)

Остання розстрільна справа з політичним підгрунтям у Чернівцях була відносно недавно. У 1978 році. В актовому залі заводу «Легмаш» (на вул. Головній) судили членів ОУН (принаймні так про них говорили, на цьому наполягали). Одного з них присудили до вищої міри покарання – розстрілу. Іншим дали великі терміни: від 10 до 15 років.З цього зробили велике шоу. Процес проходив щодня, протягом майже тижня по кілька годин. Публікації і телесюжети були частиною цього шоу. Один з буковинських журналістів н...
Читати далі →