[Про Натальцю і красиве помирання]

Я не міг бути свідком їхньої смерті, бо ще не народився, як вони почали по черзі вимирати, міцні гілки однієї сім’ї, діти одного дерева, розхитаного двадцятим століттям і притишеного по кладовищах поміж супокійних плит польського періоду.   Найстарша Ганя, що була юнкою, коли й...
Читати далі →