Деяких жінок треба любити на відстані.

Мені 30 років і я чоловік.І все, що я зрозумів  про жінок за ці роки вкладається лише в одне речення.Деяких жінок варто любити на відстані.Мабуть, саме до цього я йшов все своє життя. Хтось назве мене невдахою, що в тридцять років не має ні успішної кар’єри, ні сімї, дружини, дітей. Я ж називаю себе мандрівником. Мені подобається йти по цьому житті легко і не думаючи, що про мене подумають інші. Та для мене завжди буде важливим те, що про мене подумає Вона. Хоча я невпевнений, що вона хоч іноді ...
Читати далі →

Немислимо...

Плачу… котрий день поспіль... Навіщо? Слів не стане і не стає... Люблютебе... Знаєш, мала б тебе ненавидіти… Зневажати… І взагалі… любити уже нема кого... Просто фото в комп*ютері. Крапка. Божевільна, знаю, що ти Є. А Вона буде у Вічності. Ні, вона є у Вічності. Любов. Твоя і моя. МИ. Прости, прости, прости. Не змогла, не вбила, не вберегла… Залишаю тебе у вічності, а сама іду далі. Не знаю чи ми зустрінемось там, чи бувають там зустрічі. Але. Знаю точно, що Вона житиме віч...
Читати далі →

Про те, як Україна сама фінансує вбивство українців Росією!

   На жаль, це так!   Якби сумно даний факт не виглядав.    Україна продовжує торгувати різноманітними товарами з Росією, яку сама ж офіційно визнала країною-агресором та окупантом, котра анексувала (окупувала) український Крим з Севастополем і воює на українському Донбасі, також окупувавши його частину – окремі райони Донецької та Луганської областей, створюючи з них ракову пухлину на тілі України (читайте мою статтю «Як російський офіцер у своїх батьків-українців стріляв…»).   А тепер уявімо с...
Читати далі →

Автобіографічний опус про мистецтво та війну

Цього дня я по-іншому відчула, що таке війна. До того, звісно, тисячі смертей, друзі в АТО, смерті знайомих, смерті знайомих знайомих. Батько, який ходить на всі поховання солдат, що привозять у закритих трунах і я, яка намагається триматися і допомагати.Коли змінюється погода, в моїй голові теж тоді щось змінюється, я стаю бліда, наче церковна свічка Й погано розумію реальність. Реальність для мене стає якось надто тихою. Весною не розумію й погоду, то вдягаюся надто тепло, то змерзаю, але бачу...
Читати далі →

Вона приходить стомлено в цей світ....

Вона приходить стомлено в цей світ,Неначе дорослі ходять на роботу,А вдома на неї теж чекає кіт,Чекає на молоко і на турботу. Кидає на стілець свій халат в ромашках,Пухнасті тапочки лишає на порозі,І наостанок чомусь зітхає важко,Старече серце стискається в тривозі. Уже не ті літа, щоб важко працювати,Не ті літа, щоб бігати за молодими,Яких останнім часом так багато,Що їх життя складає  до могили Старим плащем, побитим міллю,Вона ще теплі душі накриває,Веде з собою і аж до божевілля,Її смертельн...
Читати далі →

Коли боляче...

                                                                                                                   Мое чувство по отношению к России –                                                                                                                                    это безграничная ненависть.                                                                                                                                        Ненависть ко всей стране,                           ...
Читати далі →

Лист Голові Служби безпеки України...

                                                                Жаліти винуватих, значить зрадити невинних.                                                                                                                                      Айн Ренд    Про жахливі неподобства в Державній прикордонній службі України (ДПСУ) я вже писав неодноразово, а також інформував окремих українських високих начальників щодо кепського стану справ у цьому вкрай важливому для нашої держави відомстві.   Зокрема ...
Читати далі →

О.К., я була твоєю коханкою

Три дні валялася в ліжку з гарячкою 39 якоюсь напівпритомною колодою. Без видимих причин. Просто так. Чомусь. Снилось-марилось якесь жахіття, хтось до мене приходив, повна хата людей, пташки і лилики. На третій день прокинулась і зрозуміла, що можна жити. Щось змінилося. Наче діру всередині хтось зашив. І настала повнота. Ота повнота нелогічного внутрішнього спокою будь де і будь в чому.  За кілька днів випадок привів мене в Шешори. Місце апогею щастя мого 3-5 річного дитинства. Водограй і Сонц...
Читати далі →

Дошедшие утешения

Самый странный из моих рассказов, но и самый любимый (мною). Не печатал. Писал для терпеливых, и для себя. Для себя, и для терпеливых. Любимый, потому что все попытки прыгнуть выше головы запоминаются навсегда. Посвящается....***  Он был первооткрыватель чувств.Пробовал их на вкус, смешивал как микстуру, придумывал новые и знал много таких рецептов.  Такой уж странный у него был дар. Нужный, может быть, только ему самому. А может и не только ему. Он вылавливал чувства из воздуха, из пустоты, пр...
Читати далі →

Спочивайте в мирі з Богом герої України, нехай земля буде вам пухом

Сірість дня зранку відбила бажання щось робити. Але життя є життя — домашні справи ніхто не відміняв. Дзвінок друга — А знаєш, ми дружили з ним, ходили в наряд, курили, ділилися радощами і сумним… а зараз він «груз 200»… в нього залишилась дружина і дитинка, а ще в одного аж четверо… Їдемо проводжати в останню путь… Зізвонимось взавтра. Ви там тримайтесь. — І ти тримайся друже, ми з тобою… — вирвалось від мене у мережу мобільних гудків. Ненависть до новинної стрічки, особисті трабли, телефонн...
Читати далі →