Не рядом. Стихотворение 2

Рассказав мне о чувстве взаимном, Вновь уйдешь… На прощанье рукой Мне помашешь и только с собой Я останусь один, словно в фильме. Только там не такая ведь жизнь… Прошепчу сам себе лишь: «Держись!» И пойду по тропинке пустынной.   Жар тех слов, той любви канонад...
Читати далі →

Не рядом. Стихотворение 1

Вот и шорох затих листопада, Только голые ветки скорбят, Скинув пышный когда-то наряд. Больно мне оттого, что не рядом, Не со мной ты сейчас, невесть где И молюсь я погасшей звезде, В небесах, заблудившимся взглядом. Да, возможно, мы стали другими. Не такой уже искренний я. Может быть, ты с...
Читати далі →

Посвящение...

Начав писать, я с самого утра,
А нет, скорее, стало быть, что с ночи,
Теряясь в мыслях, путаясь в словах,
Акростихом сонет составил очень

Шершавой рифмой… Ты – собой горда,
А я – романтик, грешный, как и прежде…
Боюсь сказать ненужные сло...
Читати далі →

Осінній вінок

I У ЩАСЛИВІ ПОРИНУТИ МРІЇ Я б хотів, але ще до світанку Так далеко і дощик осінній Цілуватиме вікна до ранку. Тиха ніч ця холодна без тебе, А в душі знов осінні мотиви… Чуєш музика лине із неба? – То кохання моє незрадливе…   Знаю, я що розлука недовга І до завтр...
Читати далі →