Два дні

Я нічого тебе не питатиму, Лиш прошу тебе приїжджай, твої сльози у хвилі ховатиму, Й заварю твій улюблений чай . Ти стоятимеш одна на березі  Цілих два неповторних дні І в душі моїй щось оселиться  Ніби втопиться в червонім вині . Руде сонце спалює нутрощі, І втече за морський горизонт Ти серйозність моя й мої пустощі, Моє перемир'я й мій фронт На пісочку відбилися п'яточки  Від вгрузлих сплетених ніг, А на ніжках залишились цяточки Від піску, що відтерти не встиг Руде со...
Читати далі →

Треба бути сильною

Уже другий тиждень поспіль ранок починався не з кави, потягування в ліжку чи зібрання думок, а з поспіху, в якому потрібно було не лише зібратися, а і згадати куди їхати цього разу. Її життя зависло між трьох міст, геть різних, але однаково дорогих людьми та спогадами. Будильник жорстоко роздирав тишу та змушував вставати, йому було байдуже, що вона вже не має ні сил ні бажання не те, що їхати, а виходити з квартири, він продовжував дзвонити й примусив пересилити себе і піднятись з ліжка. &quo...
Читати далі →

Карпатське побачення

Цього року мені щастило бачити твої очі як ніколи часто. Востаннє так було мабуть ще в шкільно-студентські часи, коли ми щодня до ранку на березі річки втілювали у життя таке шалено-солодке та водночас терпке гасло «sex, wine and Rock-n-roll». Ще за кілька хвилин до твоєї появи, я відчуваю на губах запах свіжих парфумів, що, випереджаючи тебе, приніс вітер. Ароматична суміш смерекових голок, ісландського моху та свіжого снігу, пульсуючи на вигині твоєї шиї заповнюють простір. Сьогодні ти при...
Читати далі →

З деревами

кожна історія наша горіла з деревами разом ліс поволі сохнув, вмощуючи в собі сонце ліс вичерпували звірі, розносячи деревину і тріски ми навпроти сиділи і мовчки читали вірші і там було щось про спеку сховатися в затінку варто би ходили ми, взявшись за руку, бачили попіл між ватрами горіли ми разом з деревами спліталася з димом поезія і був ти мені ледь помітним — спалахом вогнищем вітром...
Читати далі →

Пережити ранкову росу...

Перед читанням: Вмикайте будь-ласка уяву...;)

Я розкажу тобі про те, куди ховається ранкова роса, коли сходить золотий помаранч, куди стікають дощові краплі після того як впадуть з обвітрених дерев, куди тікає лісовий каламутний струмок, несучи з собою соснові гілки і запах осінніх гриб...
Читати далі →

Нариси з Алушти

Спонтанні рішення, то річ чудова, як не крути. Минулого тижня будучи у Сімферополі ввечері надумали з колегою, щоб замість спати до 11 години десь прогулятися. Вибір пав на Алушту. Ну, що тримайся курорте.

Початок був таким. Чомусь постійно відчувалося, що ти кудись не встигаєш. Напевно в...
Читати далі →

Я б не змогла працювати сонцем

От буває ж таке, що довго не можеш дійти до розуміння певного явища. Ніби  й бачиш мало не щодня і довго розглядаєш і навіть розумні книжки читаєш...  В електронному, щоправда варіанті. Але ж інформація надходить до того ж мозку, до якого прямують і паперові видання. Спробувала навіть філь...
Читати далі →

В тумані мрії набувають рис дійсності

Вересневий ранок сонячний. Веселий, кольоровий, насичений. Прохолодний, ясний, тверезий. Ранок восени є натхненним на цілий день, сподвижним аж до вечора.
Буває хмарно зранку, буває дощить, буває й пронизує до коріння зубів. Але зараз мову веду про інший ранок. Про сонячний. Сьогодні зра...
Читати далі →

Сонце

Колись дуже давно, ми сиділи на скалі дивились як заходить сонце.
Знайомі дуже давно, ми разом чекали ніч, бачили як вмирає сонце.
Роки міняють міста, правлять карти, руйнують кордони.
По землях інших людей проходили війни , мінялися мови.
Ти можеш не вірити або розсміятись, та я...
Читати далі →

Сонячна країна (колискова)

Покажи мені щястя у своїх очах
Принесе тобі казку Сонячний птах
І на крилах любові
тебе віднесе
У країну чудову...
де сонячно все...

Подаруй мені віру
 у кольрові сни...
Посміхнися, дитино...
і міцно полюби...

ус...
Читати далі →