Уже другий тиждень поспіль ранок починався не з кави, потягування в ліжку чи зібрання думок, а з поспіху, в якому потрібно було не лише зібратися, а і згадати куди їхати цього разу. Її життя зависло між трьох міст, геть різних, але однаково дорогих людьми та спогадами. Будильник жорстоко роздирав тишу та змушував вставати, йому було байдуже, що вона вже не має ні сил ні бажання не те, що їхати, а виходити з квартири, він продовжував дзвонити й примусив пересилити себе і піднятись з ліжка. &quo...
Читати далі →

Найперше, що впадало у вічі – це неправдоподібність. Правильніше сказати – нереальність того, що я побачив.Це був білий день… року Божого. Якось особливо світило сонце з неба, пропалюючи ультрафіолетом діри в атмосфері та шкірі. Озвірілий від спеки фонтан розбризкував обабіч себе дрібні бризки, як і належить фонтанові...І все.Все.Я стояв сам посеред площі, а наді мною нависала густа й липка товща водяних випарів у вигляді недосмаженого повітря, такого собі напівсирого біфштекса з кров’ю.Надворі,...
Читати далі →