Коли ти прийдеш...

Коли ти прийдеш, сядеш тихо навпроти,  не спитаєшся лишнього і ні слова не мовиш в ту мить, — за вікном вечір тихий зіграє нам радісні ноти  й на стіні промінь сонного сонця замайорить…  Ми чекали цього до нестями, до жаху, витравляли всі сумніви від отар наших мрій. Я тримаюсь за тебе і жодного страху,  жодних обмежень, мій янголе й без застережень — воїне мій …  І мені так спокійно, я знаю, що якось  ти прийдеш і все зникне у тумані ночей.  І мені так святково, я знаю, колись та...
Читати далі →

НАЗВА ДЛЯ КАЗИНО

1. Коли нарешті досяг я пенсійного віку, страшеннно мені кортіло перестати бути викладачем і відкрити казино. Гра — заняття надзвичайно корисне, як не для гаманця, так для здоров'я і відчуття життя. Блефуй і воздасться тобі, як казав мій знайомий професор малоПаризького університету, захищаючи не свою докторську дисертацію. Спочатку придумав я назву для казино, тому що кажуть, як назвеш свій корабель, так він і попливе. А назва, яку придумав, була просто пречудова. З такою назвою це царство рул...
Читати далі →

Обличчя його немов моноліт

Обличчя його немов моноліт  Він бачить світ крізь призму літ  На вилицях його спочине сум  Гострі риси лиця від сотень дум  © Іванна Вишневська, 2016  #IvannaVyshnevska #IV #IVwriter...
Читати далі →

***

Я досі не шукаю оберту висоти,  не потрібно мені ані крил, ані волі.  Ці речі неможливо знайти  до тих пір,  допоки вони не існують у тобі.  А вічність часу мене спонука  відчувати можливість, даровану світлом. Все світле, що в інших загубила — знайшла, і все знищене, рознесене по світу  злим вітром.  Я заплющую очі, я стираю кордони,  я ховаю в торбинку всіх коханих людей.  Я не бачу для себе жодної перепони,  щоб дістати мрій моїх оманний трофей.  Я ДОсі… (слова). Все, що ...
Читати далі →

Дверь в плюще

Эту дверь довольно часто снимают городские фотографы. Странная такая дверь в серой стене, плотно покрытой плющом. Если смотреть на фото, выходит просто дверь в зарослях плюща… Такой себе переход. На самом деле это просто калитка, ведущая во двор. Но двора почти не видно. А вот виден плющ, дверь, и толстая серая стена.В детстве я жил неподалеку. И это одна из дверей, к которой у меня было отношение. Вообще в детстве ко всему есть отношение. И каждый дом, каждая дверь, и каждое дерево, как-то стра...
Читати далі →

Музика душ

Зливаються душі під музику струн 
Бринить серце відганяючи сотні дум 
Танець небесний летить над всіма 
Він, немов жезл, між вами двома 

Читати далі →

Пара обуви

Откровенно говоря, мы с тобой всего лишь параобуви. Где-то пройдут, конечно, дожди,сопрягая асфальт с воздухом,превращая окаменелости подошвенных следовв неиспаряющиеся лужи.И каждая обретет имя,разрастется на глазах,задрожит беспокойно, как желе в холодильнике,оставляя сладкое или горькое послевкусие.Мы идем, выверяя каждое движение,но всегда в потемках, с опасностью наступитьна что-либо скользкое(например, на хвост Уробороса).И каждый шаг бесконечной тревогизаканчивается мозольной мыслью,что, ...
Читати далі →

Ода Zimmermannу

Присвячую оду своєму фортепіано Zimmermannу!Як не вистачає мені Тебе, Ціммерманне…Для мене ти найкращий інструмент. Німецький красень, дворянин. Тобі мій комплімент! Звучиш ти витончено і манерно. З тобою граю я так майстерно!Тембр м’який і бархатистий. Ллєшся як та пісня.На самоті себе не відчуваю я одною, коли ти поруч. Ти – більше, аніж друг. Я доторкаюсь до клавіш твоїх, як до рук.Ти чорно-біле маєш тіло. Від тебе йде одне лиш світло. Якщо сумно і душа болить – заграю враз, душа злетить.Бува...
Читати далі →

Вишиті (до Дня Вишиванки)

Вишиті венами, немов червоно-чорними нитками,Загартовані сталевим серцем гострої голки,Ми живемо спробами, а не «попитками»І столиця в нас Київ, а не хмарочоси Нью Йорку Ми гербом єдиним як мечем грізним пронизані, У лівій нагрудній сердечній кишені,Літописи наші тисячолітттям не списаніМи наше повітря набираєм в легені… Ми ще не зовсім уміємо цінувати свободу,Ми ще не зовсім точно наносим удари,Тим, хто баламутить на Дніпрі чисту воду,Тим хто рве українські сорочкИ й шаровари. Та ми пришиті, до...
Читати далі →

Зрада

Заламує дощ барабанні перепонки,І чайник нервово свистить на плиті,Знімай з себе все… і галстук і запонки,Дай притиснутись до твоєї душі Чекають тебе мої ажурні квіти,Що спокусливо сплять на високих грудях,Під ними твердіють темні магніти,Що стікають сиропом по твоїх устах Сьогодні вдома й у серці немає нікого,Сьогодні закриваю двері для совісті,для мене немає нічого святого,сумнішої направду не знАйдеться повісті Злітають прикраси в перемішку з вином,Ти мій у пекло горящий білетСплітаюсь з тобо...
Читати далі →