Перед від'їздом з Івано-Франківська, три тижні тому, я узяв місцеву газетку, і знайшов у ній молитву надзвичайної людини, письменника і авіатора, Антуана де Сент-Екзюпері. Його молитва нагадала мені мою власну. Обидві з них були написані традиційно — у тяжкий момент життя. А зараз, читаючи біографію де Сент-Екзюпері, я прочитав про подібність наших свідоглядів, яка у цих рядках близька до 100 %: Він продемонстрував світу своїм життям, що істинна мудрість полягає не виключно у знанні й науці, ...
Читати далі →

Рядки безглузді скопом в голові, Єдині ви, хто вміє їх прибрати, Коли горю вкусити й цілувати, Ви – мої козирі, заховані у рукаві… Чому Ви так далеко обидві? Мені думок розумних так не вистачає, Втирання сліз, на кухні балачок, Збираю жменю болю в кулачок, І знову вас у вікна виглядаю, Дівчата мої, я вас так чекаю!!! У нашім місті купу снігу намело, І я в нім грузну, наче у болоті, По вухах у турботах і роботі, Лиш іноді від смс тепло, Лікує моє зламане крило… Можливо, десь...
Читати далі →