Так осінь до мене прийшла

Ти влітаєш у осені вогкеє плетиво ... Загадковими сонними й в міру терпкими думками. Зогріваєш шаленую душу палючим затишком, Розбираючи світ фрагментарно — шматок за шматком. Там летить непалаючий лист із людської душі, Вона щойно жила, а тепер опадає  багряно. Там стікають думки у канави з міських сторіч — Вони жили колись, а наразі в історію сходять. І пливуть, і пливуть, умиваючи брук зо спеки. Переплетення сонця і власного сонного марення, Невагомість душі та твоє особисте отруєн...
Читати далі →

В тумані мрії набувають рис дійсності

Вересневий ранок сонячний. Веселий, кольоровий, насичений. Прохолодний, ясний, тверезий. Ранок восени є натхненним на цілий день, сподвижним аж до вечора.
Буває хмарно зранку, буває дощить, буває й пронизує до коріння зубів. Але зараз мову веду про інший ранок. Про сонячний. Сьогодні зра...
Читати далі →

Взяли в полон

думки
кричать
віршами
вступають
в суперечку
з ударами
серця
роблять
німими
людей
вулиці
тихими
мене
покірною
рабинею
навали слів
змушують
шукати
точну форму
ефемерним
видінням
з туману
ліп...
Читати далі →