Моєму першому та останньому коханню
Я чую доленосний дзвін із сЕрць народів,
Десь серед неба розрізають небокрай боги.
Хтось насміється чванно: «ха, про бога...»,
Та вже не смішно навіть стало і мені...
Коли історія затихла в передгром'ї бою,
Звертання лине не лише до «раціо» людей,
Коли у серці щось невпинно тобі коле,
Тоді пора народе, йти до душ-архей.
Русини. Руські. Українці-діти.
Народ, народе -
крапля в море-мі…
Нас щось тримає вище ніж надвіра,
То не лише останки давніх «язиків»-
То щось надзЕмне, вище дещо...
Читати далі →
Читати далі →