Ода Zimmermannу

Присвячую оду своєму фортепіано Zimmermannу!Як не вистачає мені Тебе, Ціммерманне…Для мене ти найкращий інструмент. Німецький красень, дворянин. Тобі мій комплімент! Звучиш ти витончено і манерно. З тобою граю я так майстерно!Тембр м’який і бархатистий. Ллєшся як та пісня.На самоті себе не відчуваю я одною, коли ти поруч. Ти – більше, аніж друг. Я доторкаюсь до клавіш твоїх, як до рук.Ти чорно-біле маєш тіло. Від тебе йде одне лиш світло. Якщо сумно і душа болить – заграю враз, душа злетить.Бува...
Читати далі →

Піаніст у Літкафе

Чекаючи на початок лекції Святослава Вишинського у Літературному кафе, я прогулювалась вгору-вниз по Центральній площі. І тут, крізь радісні вигуки студентів-мітингувальників і підбадьорюючі заклики Олега Скрипки я почула мелодію - ніжну і разом з тим таку пристрасну, що серце враз стислось і стало ...
Читати далі →