01

-         Що буває зі стаканчиками?-         Вони потрапляють в руки до хороших людей, їх наповнюють ароматною кавою з ваніллю чи карамеллю, а густа молочна пінка лоскоче тобі щічки, кажуть що це приємно. Тебе несуть високо над землею, гріють руками, цілують.-         А потім?-         А потім викидають у смітник.-         Чому?-         Тому що люди такі, на жаль, такі. Вони користуються тобою, а коли ти їм не потрібен викидають у смітник. З нього тебе забере інша людина, яка вкине до ще більшо...
Читати далі →

Розкажи мені про щастя...

Ми кожного дня чуємо про щастя, але так мало знаємо, що потрібно, аби його було більше, що воно означає і в чому його секрет. Для кожного воно різне, але коли перебираєш в голові хороші моменти, то на обличчі з`являється щира посмішка.    Це запах лісу, після дощу. Теплий чай та м`яка подушка. Бажання, яке ти загадуєш, коли падає зірка. Неочікуваний подарунок від дорогої людини. Коли любиш своє відображення в дзеркалі. Холодний душ, після спекотного дня. Останнє тістечко, яке залишилось в хол...
Читати далі →

'Всё, что нас не убивает – делает сильнее'

Ми кажемо слово ‘біль’ частіше, аніж слово ‘щастя’.  Чому вуста вимовляють його із таким тремтінням та тугою в серці? Невже, є щось таке в цьому слові, що навіть промовивши його — очі наповнюються  слізьми? Коли мені було чотири роки, то мене сильно вкусила собака. Тоді я подумала, що більшого болю не існує, аніж цей. Коли мені було чотирнадцять, то я обожнювала літературу та писати твори. Але, одного разу, викладач сказала, що в мене нічого не виходить і ніколи не вийде. Тоді я зрозуміла, що...
Читати далі →

Скільки в нас часу?

Зазвичай, всі говорять, що час іде дуже швидко і ми втрачаємо його безповоротно. Але чи дійсно це так? Безперечно, час  ми не зможемо повернути, якби цього не хотілося, а от про те, що він іде дуже швидкого, готова не погодитись. Пропоную згадати мить найбільшого щастя, правда, це лише мить? Час коли ви прогулюєтесь із коханою людиною, друзями, чи час коли ви відпочивоєте з хорошою компанією, або ж навіть якщо ви їде з цікавим подорожнім, то скільки б у вас не було часу, все одно його буде мал...
Читати далі →

Кожного дня ми втрачаємо смак життя

Більшість розпочинають свій день не з звичної посмішки світу і спілкування з рідними, а перевірки електоронки та повідомлень на своїх сторіночках, перегляду стрічки новин і, головне, нарікань на новий день, який не встиг ще нічим завинити, після чого з поспіхом усі збираємось і  біжимо, щоб встигнути на потрібний № маршутного таксі, але все одно запізнюємось, нервуємо, чекаємо на інший в якому їдемо у тісних обіймах з незнайомцями, приїжджаємо на роботу/навчання, продовжуємо все проклинати, наза...
Читати далі →

Ти є

А чи можливо тобою напиватись, метеликів повіки розбудити, і як в траву зелену розігнатись стрибнути…й всю печаль втопити?І губ твоїх шовкові перламутри, У себе спомином залишу на плечі, Де душі наші в стані Камасутри Печуть для нас весільні калачіСтрічати із тобою перший промінь, Зі школи неслухняних малюків, І молодості радісний відгомін, В холодній хвилі сивих волосківНа крАю світу, тримаючись за руки, На краю перехрестя двох життів, Пережену останні серця стуки, Щоб ти мене почув...
Читати далі →

Школа щастя

Нарешті я всілась, щоб написати про свої враження від «Школи молодого лідера». Для початку скажу, що мені випав грандіозний шанс поїхати в ролі вожатої, адже така можливість є не в кожного. Хочеться описати всі емоції, які я переживала під час табору, але в словах це неможливо передати. Занепокоєння і щастя, страх і радість, натхнення і любов – і це все одночасно!  Коли ти усвідомлюєш, що кожна хвилина твого часу було витрачена не дарма, то світ перевертається догори дригом. «Хіба це можливо?» —...
Читати далі →

Люди не помічають нічого...

Люди не помічають нічого, що відбувається навкруги. Нічого!    Щодня ми прокидаємося в один і той же час, біжимо на роботу, ідемо одними і тими ж вулицями. Ми ниряємо в метро і в натовпі губимося. Шум. Гам. Дочекавшись свого поїзда, нас заносять у вагон. Як завжди, притиснуть до дверей чи до спітнілого дядька. Все твоє вбрання пом’яте. Колготки порвані. Зачіска зіпсована – типове життя у великому місті.     У голові бардак! Думки переплітаються, змішуються. Ми не можемо знайти відповідь на прост...
Читати далі →

Заздрощі

Я рада за тебе, така я щаслива,І так, що радість аж пре до безтями«Та щоб ти знеслася, коза шолудива,Аби ти упала до першої ями» Яка у тебе чудесна кофтинка,Ти в ній прекрасна як небо блакитне,«Ах ти багата, пихата скотинкаІ така ти красуня, як парнокопитне!» З підвищенням люба, мила, колего,Я від душі, щиросердно вітаю«То як призначати – то цю кляту ку*вегу,А як мене – то вакансій немає!!!» З одруженням вашу сім’ю привітати,Спішу з усіх ніг, не бачу на очі«Та як він з такою може спати лягати,Як...
Читати далі →

Розмалюю

Я візьму фарби різнобарвні, І розмалюю своє життя! У куточку неба намалюю Сонечко, що землю осія. Я намалюю великих чоловічків, Що радісно усміхаються життю. І все стане трішечки добрішим, І не підпустить у серце пітьму. Я розмалюю кожен маленький шматочок На листку чорно-білого дня. І навіть безликий самотній садочок, Стане привбливим для малят. Я розмалюю цю сіру масу, Що на роботу щодень поспіша. І замайорять на обрії фарби, І стане цікавішим життя. Я розмалюю і свою д...
Читати далі →