Ранок. Її скуйовджене волосся. Його ніжний поцілунок в чоло. ЇЇ руки, що тендітно переплітаються з його пальцями. Його міцні обійми. Її останні сльози. Місто, в якому почуваєшся беззахисним, і, часом, по-чарівному самотнім. Ніколи не знаєш, коли закінчується одна історія, і починається вже інша. Не вловлюєш ті короткі проміжки щастя, що вриваються в життя. Не помічаєш часу, який пролітає над прірвою небуття в «невідоме минуле». Так мало слів, і так багато запитань, що сколихують свідомість. ...
Читати далі →

Моя задовбана виборами душа сьогодні вчинила протест, надіслала команду мозку типу "Пацан, отключайся, а то так и умреть можно" і нагадала мені про те, що я забула про все, що раніше мене радувало, приносило задоволення та натхнення, про друзів, рідних та батьків. Про людей, котрі потребують мене в ...
Читати далі →