Горка Гёбеля. Тайный ход

Гагарина (бывшая Вокзальная, Банхофштрассе) — самый неприятный путь из города внизу в город вверху. Вот этот последний безблагодатный отрывочек, крутой, без деревьев, с некрасивыми домами. Всегда пыльными окнами и стенами. На моей памяти, там жила только одна красавица, и та быстро отбыла. Все остальные, кого я там знал, были люди с отягченной кармой, или с категорически отягченой кармой.Раньше, в город можно было еще выйти по Одесской. В ней был свой кайф, хотя люди жили почти на железнодорожны...
Читати далі →

Гітлеровські політтехнології. Відбиток у Чернівцях

Це діамант)), як на мене. Знайшов у своєму архівчику. 1934 рік. Чернівецька газета «Рада» транслює німецьких політтехнологів. Скан заголовка, цитата з статті та вся стаття. Зображення збільшуються...
Читати далі →

Не варто прогинатися під мінливий світ, світ точно не прогнеться під вас

Ми занурюємося в історію не для того, щоб дізнатися про когось там. Якщо, звісно, ми не політики, і нам не треба солідного обгрунтовання для теперішніх своїх злочинів. Ми занурюємося в історію із задоволенням, щоб дізнатися про себе, про сучасність. Змінити кут зору. І наша сучасність буде такою ж смішною, трагічною, абсурдною і зворушливою, як та їхня сучасність. Власне, історія Антіна Кобилянського з розряду таких — вічних. Я колись писав про нього. Антін дружив із Юрієм Федьковичем, і ...
Читати далі →

Апостол Сталіна

Люблять писати у нас про знаменитих людей, чиї імена пов'язані із Чернівцями. В той же час деякі з них залишаються абсолютно невідомими у Чернівцях. Причому такі, що зіграли ключову роль у долях багатьох чернівчан.28 червня 1940 року чернівецькі комуністи, яким несподівано випав нечуваний джекпот, прийшли до Чернівецької тюрми, щоб запобігти вивозу політв'язнів до Румунії. Жандармерії, однак, було не до в'язнів. Вони мріяли виїхати самі. Тому протестуючі, повз приймальню із красивими, ще австрій...
Читати далі →

Чорна ганьба у Чернівцях

Це оповідання не дуже відомого (та що там, підзабутого), але дуже талановитого письменника Альфреда Маргула-Шпербера. Народився він у Сторожинці у заможній родині (батько був управителем Янку Флондора). Альфред працював журналістом у Чернівцях, літератором, багато листувався із провідними письменниками Європи: Томасом Манном, Германом Гессе, Штефаном Цвейгом, Мартіном Бубером. Перекладач Аполінера та Еліота. І людина, яка описала ландшафти (людські і природні) не тільки Чернівців, але й Сторожин...
Читати далі →

У допомогу пасквилянтам та шукачам ворогів народу

Мало хто (а може й ніхто) у Чернівцях зараз знає Анатолія Шайкевича, це — успішний кіносценарист, автор багатьох доволі відомих фільмів (наприклад, «Заповіт Сталіна», «Приморський бульвар») Шайкевич і сьогодні живий. Колись він був чернівчанином і, судячи з усього, любив це місто. Трохи нижче фото відкритого листа до нього. Як бачимо, у ньому вказана навіть домашня адреса Шайкевича, Це був кінець п'ятдесятих років, тоді навіть могли вказати особисті дані «ворогів народу» (потім владу трохи попус...
Читати далі →

«Тропік Рака» у Чернівцях

І знов про журналістику. Чернівецькі журналісти читали найновішу літературу і одразу переймали ідеї. І це ставало помітним по публікаціям. У 1934 році Генрі Міллєр написав знаменитий «Тропік Рака», який вразив світ вивільненим еротизмом, який межував з порнографічностю. У 1935 році журналіст чернівецької газети вже пристосував нову ідею до простої чернівецької замальовки (тоді щодня друкували у газетах замальовки і вірші, вважалося популярним). Цитата з газетної публікації 1935 року: «Ратгаус...
Читати далі →

Чи віддали б ви свій голос за Муссоліні? (дуче у Чернівцях)

Люди зазвичай не знають історії. Інакше б вони знали, що історії нема. Є ситуації, які повторюються і повторюються. Хоча приходять завжди у різних шатах, але це ті ж настрої, ті ж прагнення, ті ж помилки, ті ж надії. І від цього повторення досі мало що рятувало. Хіба що глибоке розуміння. Але хто ж опускається до глибини. Ми часто говоримо про фашизм як про моторошне чудовисько, яке неможливо любити, від якого неможливо не відсахнутися. Повторюючи це, ми на жаль, повторюємо тези простоватої п...
Читати далі →

Ірма і кам'яні очі

Майже документальна історія, заснована на долі чернівецької художниці, яка померла у Чернівцях у шістдесяті роки. Ірма мала рудо-зелені великі очі на вузькому маленькому обличчі. А в лівому оці був собі такий вогник, колись назвала вона його чи то російською, чи українською — психа, так сусіди називали собачку у дворі, яка всіх веселила. Ірма любила малювати той ледь помітний вигин брови, який робив погляд граючим, потойбічним, трохи божевільним. Начебто, ось просто собі жіночка, а ось цей ви...
Читати далі →

Скарби у підвалі

У 1986 році працівники бібліотеки Чернівецького (тоді державного) університету добралися до власних підвалів)) Я грішним ділом думав, що радянська влада була страшенно забюрократизованою і все було на обліку. Виявляється, частина фондів університетської бібліотеки (як відомо, однієї з найбагатших в Україні, після столичної та Львівської (з фондом близько 2 мільйонів пр.)) були не тільки не каталогізовані, але навіть не інвентаризовані, а лежали мотлохом у підвалі. Тобто, напередодні Перебудови ч...
Читати далі →