Моня і Настя (Наум Гурвіц)

 Ще не так давно у газетах друкували невеличкі замальовки, нариси, фельйєтони. Людям подобалося. До років сімдесятих минулого століття, це був повноцінний газетний жанр. Подекуди він відображав час, емоції, які переповнювали людей, набагато краще, аніж газетні новини. Чесніше… Точніше… Публікую таку замальовку з чернівецької обласної преси 1968 року. По-своєму, це така маленька газетна перлинка. Тоді не були ще у моді містечкові розповіді із єврейським акцентом (що стали модними вже зараз). І це...
Читати далі →

Скнара

Наприкінці вісімдесятих, на початку дев'яностих чернівчани почали відкривати для себе ту чернівецьку спадщину, яка була прихована від них ідеологією. В спадщині тій, зрештою, не було нічого політичного, просто вона нагадувала про людей, які жили тут до 1940 року. І свідчила про те, що вони були нормальними веселими людьми, які жили звичайним життям, не страждали від того, що не будують світле майбутнє. Багато публікацій, які відкривали цю чернівецьку спадщину, інціював тоді Петро Васильович Рихл...
Читати далі →

З каменем за пазухою...

Продовжуємо наш майже багаторічний відчайдушний лікнеп)) з історії за допомогою старих автентичних буковинських текстів. Цього разу, це публікація з «Радянської Буковини» (1983 рік). Приводом для тої статті стало те, що мешканець буковинського села Дубівка пан Піцул написав звернення до ООН із проханням забрати його з країни щастя у будь-яку менш щасливу країну, де б не переслідували за релігійні погляди. Суть подібних публікацій полягала в тому, що людей закликали до совісті. Непоступливість...
Читати далі →

Чернівецька історія від вівці

Вчора мені розповіли про одну книжечку, яка має назву «Легенди Чернівців від Чорної вівці». Розповіли так, що наважився її почитати. Текст книги був куций, невеликий і мені здалося, що я його подолаю. В анонсі вказали, що книга для дітей молодшого, середнього, старшого віку та їхніх батьків. Таке широке коло підказало, що маю справу із чимось особливим. І хоч початок мені здався нуднуватим, далі пішли справжні родзинки. Мій погляд зупинивися на такій сентенції щодо Центральної площі: «На цій...
Читати далі →

Перший театр на Буковині

Публікую одну з перших газетних публікацій відомого історика Бориса Тимощука на тему історії Чернівців. У даному випадку, з історії чернівецького театру. Попри сухуватий стиль (тоді у газетах любили стриманість) невеличка стаття на диво інформативна. І складається, переважно, з фактів. Але розповідає не тільки про театр, але й про час, в який вона написана. Ну і три-чотири подробиці справді застрягають)) За що можна позбавити місто вистав? чому для театрального мистецтва були необхідні пивні боч...
Читати далі →

Як впливає громадянське суспільство на збереження національної памяті?

Відвідали зі студентами показ документальної стрічки «Сувенір із Ясс».  Цей фільм висвітлює уже поховані спогади про Ясський погром та ініціює обізнаність громадськості Румунії у цьому питанні. Кінопоказ здійснювався у Paul Celan Literaturzentrum / Літературному целанівському центрі в рамках проведення Центральноєвропейського Кінофестивалю «Дні Історичного Кіно на Буковині», який уже мав покази у містах Ватра-Дорней та Сучава, Румунія. Демонстрація фільмів здійснюється німецькою мовою з англійс...
Читати далі →

Ювілейний зорепад

2017 рік багатий на ювілейні дати. Серед історичних подій чільне місце займають 100-річчя з початку Української революції та з дня утворення Української Центральної Ради; 100 років з початку збройного опору Української Народної Республіки проти російської агресії (17.12.1917); 75 років з початку формування Української Повстанської Армії (1942).Сумним абзацом виділяється 70 років від початку акції «Вісла» та 70 років з дня проведення операції «Захід» — масової депортації населення Західної Україн...
Читати далі →

Не тільки вчити, а й виховувати.

Освіта молоді та просвіта населення завжди були в центрі уваги українського суспільства. Київський князь Володимир, охрестивши в 988 Русь, відкрив у великих містах школи “книжного вчення”, а Ярослав Мудрий заснував при збудованому ним Софіївському соборі бібліотеку та артіль перекладачів. При княжому дворі в цей час перебували й виховувались діти багатьох володарів європейських королівських дворів (англійського, норвезького, данського, угорського, шведського, польського тощо). Та княжі міжусобиц...
Читати далі →

не ображайте гуманітаріїв....

Часто чую від знайомих, особливо представників фізико-математичних наук, що обраний мною фах — це щось не серйозне і не настільки важливе. Ось наприклад, програмісти вони пишуть програми, якими користуються відомі корпорації, техніки конструюють нові прилади широко спектру вжитку і призначення, медики — рятують життя, працюють над  розробкою ліків тощо. А що ви, історики? Хм, ну давайте уявимо, яке ж воно життя без істориків? Десь в паралельному всесвіті істориків не існує… Року 2096 зяви...
Читати далі →

Моя генетична пам'ять про Голодомор

Десь побачив заставку у Фейсбуці щодо Голодомору, здається там так сказано: «Хоч не пам'ятаю тих подій, але вони у моїй генетичній пам'яті». Що ж мало вкарбуватия в мою, скажімо, підсвідомість? А щось, видається, вкарбувалося. Мій прадід і дід із Поділля. Всі згадують Голодомор. Але незадовго до того ж ще щось відбувалося. Була, так би мовити, прелюдія. За три роки до Голодомору відбулася колективізація, створювалися колгоспи. Це і стало відправною точкою. І тоді ж відбулася так звана РОЗКУРК...
Читати далі →