На цих фото Михайло Булгаков та його ворог Віктор Шкловський. Ці люди, очевидно, вперше зустрілися у Чернівцях. А продовжили своє неприємне знайомство у Києві. У романі Булгакова «Біла гвардія» є такий собі персонаж: поет, предтеча антихріста, людиноподібний монстр, диверсант, агент впливу, революційний провокатор Шполянський. Прообразом Шполянського був геній філології (він ним став пізніше) Віктор Шкловський, це загальновідомий факт у літературознавстві. У романі Булгаков прямо натякає, що в...
Читати далі →

Ганс Гросс — це австрійський слідчий, який наприкінці 19 століття став викладачем Чернівецького університету і одним із засновників нової науки — криміналістики. У Чернівцях він став видавати журнал по криміналістиці. який читається подекуди цікавіше Конан-Дойля. Зокрема мене вразила історія про дружину канібала Бартоша, і звіт про розкриття злочина набожного теслі, який крав з церков предмети мистецтва. Але не продавав їх (в цьому була складність), а складав у скрині і милувався. Гросс настільк...
Читати далі →

Просто очманів колись, коли побачив у чернівецькому некролозі тридцятих щодо самогубства журналіста тих часів такий пасаж: «Франц обожнював жартувати, тепер його гумор – це гумор висельника». Це із співчуттям звісно було написано. Але… Жартували завжди. У Чернівцях, в міжвоєний період, здавалося, ну було нічого смішншого, аніж життя, аніж політика, аніж смерть. Уривок з репортажу тридцятих про приїзд прем’єр-міністра до Чернівців: « Молоді жінки, стиснуті натовпом, пудрили обличчя, мабуть том...
Читати далі →

Шановне панство, у Муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського працює виставка «На історичні гостини до мешканців Чернівців», присвячена історії вулиці, її будинків та мешканців. На сайті бібліотеки опубліковано матеріал, в якому детально розповідається про вулицю, її кам'яниці та тих людей, які жили і живуть тут. Це подарунок чернівчанам від колективу бібліотеки. Запрошуємо всіх зануритися у світ надзвичайно цікавих і шляхетних (не лише за походженням, а й за духом) людей....
Читати далі →

  -  Та прийде він. Це чорне  крісло не вміє чекати просто так. Старий і дивакуватий майстер твердо переконував, що меблі в його кімнаті дуже особливі. І не тільки тому, що їм по сто з гаком років. Я вирішила погортати книгу – аби не підтримувати бесіди, в якій хотілося як не перепитувати, то перечити: чого це саме в нього крісла даремно не чекають, а  дзеркало показує душу замість просто обличчя. А дід цей впертий, тому краще перевести погляд на темно-зелену палітурку і тиснені букви. -        ...
Читати далі →

Стільки написано про чудову забудову центра Чернівців. Стільки захоплених відгуків і компліментів. І якби правильні компліменти, але виникає відчуття якоїсь несправедливості. Так мало пишуть про живописні чудові передмістя, околиці Чернівців, де, що не будинок, то подія… Настільки вони подекуди різноманітні і неочікувані. Безбашенні. Ця суміш природи і міста вибудовує своєрідні ландшафти. Навесні це помітити легше, аніж зазвичай. Ще менше пишуть про зелені острови міста: парки, сквери...
Читати далі →

                                                       Українсько-польський кордон: лінія Керзона Границю між українцями та поляками творили за княжих часів великі праліси над Вислоком, долішнім Сяном і Вепром. У XIII ст. політична та етнографічна межа між Польщею і Галицько-Волинським князівством проходила дещо на захід від лінії Кросно – Ряшів – Крешів – Білгорай – Пугачів – Паргів – Дорогичин. Коли у XII-XV ст. давні ліси повирубували, кордон втратила свій природний характер і населення п...
Читати далі →

Ровно год назад. Действительно, день в день, что поразило меня самого, я закончил первую работу над пьесой про великого буковинца Вильгельма Райха. Называется пьеса “Передумал умирать за вас...” По договоренности с режиссором Олегом Мельничуком (постановщиком “Песок из урн” Целана). Работа показалась мне сыроватой и еще через пару недель я про нее забыл. Я не спешил) Да и Мельничук не спешил))) И вот по стечению нескольких обстоятельств я вспомнил о ней. И сейчас публикую середину пьесы, в общем...
Читати далі →

Дивне бажання побудувати, як не рай на землі, то щось подібне, іноді охоплює людей. Звісно і багато буковинців були не чужі таким прагненням. У двадцяті роки минулого століття це були буковинські комуністи. Переважно, діти з бідних родин, з недостатньою освітою і дуже простим матеріалістичним баченн...
Читати далі →

Нещодавно дискусійний майданчик на Буковині поповнився ще одним приводом, який ініціювали представники центру публічної політики та адвокаційних ініціатив «Демос» та представники факультету історії, політології та міжнародних відносин ЧНУ. В догоду загальноукраїнським інформаційним &laqu...
Читати далі →