Молитва гностика (вірш)

Господи-Боже! Скільки терпіти Зневаги, покори у цьому житті?! По образу Твому міг би творити Заради життя піднебесних світів.   Я би покинув даремні старання І влився в буденні думки. Але боюсь Я серця карання, Зневаги до мене ввіки.   Господи-Боже! До Тебе волаю, Ти поміч св...
Читати далі →

Уявне і реальне (вірш)

Уявно бачиш світ, Уявно чуєш звуки. Уявно бачиш плід, Реально маєш муки.   Уявно Рай стоїть, Уявно стане й Пекло. Уявно Час збіжить, Реально жить не легко.   Уявно птах летить, Уявно цілиш мітко. Уявно – впаде вмить, Реально – стрілив пізно.   Уявно Ти жив...
Читати далі →

Байка про Квочку і Півня

Пролог   Було зранку це, з обіду. Та і звечора це було. Десь проснулися, десь бігли, Десь і вдома всі вже снули. Хтось загавкає за тином, Хтось замявкає за стогом, А під лавкою з Мартином Вже сопе собака-сторож. Це все діялось на селах, Там, де гомін трав і саду, Там, де ходить ...
Читати далі →

Пародія

Леонід СОРОКА

МУХА-ЗАЄЦЬ

Із Тель-Авіва в Амстердам
раз муха без квитка летіла.
Мов балерина, тут і там
усе кружляла і бриніла.

Коли одна зі стюардес
всім пристебнутись наказала,
відповіла їй муха «Йєс» –
і ще прудкіше з...
Читати далі →

Згвалтовані дні...

                                            Діти, народжені не від ЛЮБОВІ, мають шанс бути згвалтованими /Хтось/   Згвалтоване Небо, Згвалтовані Дні, Згвалтований Вітер надривн...
Читати далі →

Нездійснене

Мені боляче дивитись в твої очі, тому я втікаю від цього погляду на келих вина...терпкого, напівсолодкого, яке ти активно підливаєш у мою склянку. Мабуть, теж соромишся, не знаєш, що сказати.   Коли двоє людей лежать у ліжку вночі. Лише удвох. І помирають від бажання торкатися один...
Читати далі →

Сонячна країна (колискова)

Покажи мені щястя у своїх очах
Принесе тобі казку Сонячний птах
І на крилах любові
тебе віднесе
У країну чудову...
де сонячно все...

Подаруй мені віру
 у кольрові сни...
Посміхнися, дитино...
і міцно полюби...

ус...
Читати далі →

Місто завмерло в чеканні...

місто завмерло в чеканні
люди замовкли убрані
нікого немає на площі
готується кожен до прощі
над містом літає шуліка
пронизує місто він криком
сміється пернатий до люду
смішно йому від облуди

народ мовчазливо шепоче
крикнути гучно не може<...
Читати далі →

Не дамо!

Перевернути країну навиворіт
забути все, що вже було...
загубити ключі "Золотих воріт"...
переписати вчорашнє минуле...

Розкопати кістки русинів
розтрощити сакральні кургани
замінити правдивих на "милих"
зустрічати майбутнє чужими синами

Закувати с...
Читати далі →

Ти теж чув ці вірші...

Я тебе намалювала краплями на вікні
краплями дощу посміхнувся мені
 
Раптом блискавка...а був грім?...
я цілую скло, що дзвенить в пітьмі...
 
І крізь запах світу чую твій холод ...
Дощ змиває тебе, змиває твій погляд...

(с) LR, 2009,
P.S....
Читати далі →