Хто куди на вихідні, а я знову в гори. Хоча цього разу вибір був важким. До останнього сподівався потрапити на Франко фест у Дрогобицькому районі з неперевершеною Ніно Катамадзе, але так і не знайшов чим добратись у неділю вночі додому, щоб рано бути на роботі. Тож відповідно вибір був зроблений у б...
Читати далі →

Стрілю – а ци вцілю – поза шесте небо, Розбіжутси хмари, тий пропаде ніч Тий обчєплю дуба – сили мені треба, А відтак до плеса – чую відти клич…   Зайду аж по шию – дихає водичка, Всєдуси на камінь, виберу стрілу, Пущу поза хмари – блискавиця кл...
Читати далі →

Цей здавалось би банальний на перший погляд і ізбитий заголовок є таким тільки до того моменту як ти "береш" першу верхівку і озираєшся назад. Дух перехоплює. Тобі здається що ти зараз на вершині всесвіту. Ти один, і вітер, який часом не досить ніжний з тобою. Саме тоді розумієш, наскільки тупо сиді...
Читати далі →

А туман густіє – Мож і накроїти, Чути – кугут піє, Трава росу світит. Штефанова Ганя Черешні полоче, Йде на воду зраня – Си купати хоче… Бузьки сушут крила – Від роси стріхают,        Ніц не наловили – Стали й позі...
Читати далі →

Пощастило нещодавно відвідати Ялту. Чудове місто з неймовірним кліматом і навпрочуд смачним повітрям. В Ялті є все за що я люблю Крим. Гори, водоспад, прекарсні краєвиди і гарна погода. Гори утримують хмари не даючи дощу дістатись до відпочиваючих. Тож усі дні було сонечко, що в червні ще не таке бе...
Читати далі →

Несподівано для усіх та для себе цей пост не про владу чи опозицію. Набридла політика, спілкування з неадекватами, хочеться згадувати і думати про щось приємне, про відпочинок. А що може бути краще гір і чистого, майже смарагдового кольору Черемошу. Оскільки я активно нещодавно рекламував катамарані...
Читати далі →

«Кривого танцю» ніхто не вчив ці потоки зроду, та вони і так добре вміють. Біжить-стікається водичка в долину, та все так швидко і радісно, ніби синьоока гуцулочка до свого парубка. Молодий травень викочується в арніці та до сонечка посміюється. А сивобока хата цілком по-доброму всміхаєт...
Читати далі →

А день травневий на світ дивиться та сонечком трави лоскоче, а світ лиш посміхається. За круглим низьким столиком у саду веселі голоси навперебій розповідають про все, що пережилося за ці роки. … ― А я, Петре, дивлюся на вас і око радіє ― сім’я. Ти розумний чоловік, бо і синок твій ― &...
Читати далі →

І чого так та хвоя пахне, та де пахне - говорить: пошепки, як лісовий дух. А вечір насипає вино у мальований горнец і на "дайбоже" з потемками п'є, а вино то черлене.. Зірки пристигають - до води кліпають, до отави скошеної під лісом поморгують. І кінь розсилений гривою трясе. Там місяць зблисне-тут...
Читати далі →

І вітром не вистудиш, та і не розвієш, а за потемками не сховаєш, за водою не пустиш, у вогні не спалиш – ніде не дінешся, дівчино. Коли пристигає вечір, коли сонце на заході ватру накладає і ближче підсісти кличе, ти йдеш… Заходиш у  ліс, ніби в саму душу світу, збираєш в долоню в...
Читати далі →