Не здійснений і вже нездійснЕнний діалог на фоні самашедших записок

Моєму названому братові Ростиславу (20.09.1957-3.05.2011)

Передісторія. Названі гешвістер.

Ми не родичі. Взагалі аніскілечки. Хоч до біса багацько людей щиро вважає, що я - твоя сестра, а ти - мій брат. Ми так часто це говорили всім і по різному, що вже й самі в це повірили. А ...
Читати далі →

Тобі. Прощаю-си

18 дітей
18 ночей
18 розбитих ілюзій 
18 смертей 
9 тисяч воскреслих Ангелів. 

Йванко. Перший, неначе Адам. Дивиться з хмари скривавленим серцем. Праотець вибілений. А ти думав, що він маленький?
(Регочу).
Ольга. Вона, вона. Неприс...
Читати далі →

Ну на хіба таке робити?

Я не знаю добре це, чи погано, що у Чернівцях з’явилася хоча б якась політика (до великої вона поки що явно не дотягує). Я не знаю скільки і кому відміряє політичного життя у нашому місті квітковий годинник без квітів та без стрілок. Але до написання цього посту мене спонукали роздуми колеги...
Читати далі →

Політика і життя – паралельне існування

Поки  у Маленькому Парижі вирувала велика політика, поки міська рада міняла очільника, а очільник хотів поміняти раду, поки одні тішилися з «потоплення непотопляємого», і поки інші за ним же банували, життя тривало.  Його плин міг би відміряти своїми стрілками Квітковий годин...
Читати далі →

Сад Гетсиманський...

    Сад Гетсиманський, він, може, страшніший за саме розп'яття.  
Сад гетсиманський - це згода на смерть. Свою, Алкідову, Христову. Згода на те, що Алкід помре, а Нерон залишиться. Бо така воля божа. Божа воля - боже-вілля. Як воля божа може бути такою? Але вона такою є....
Читати далі →

Світ, як приховане посилання

Останні події у світі якось алюзійно відсилають нас до роздумів про цінності. Такі цінності напевно літають у повітрі, ми дихаємо ними, вони чіпляються за нас іззовні, але інколи невловимо щезають з поля нашого зору, адже вони не мають ані фізичного тіла, ані забарвлення. Це щось абсолютно незрозумі...
Читати далі →

Відьмине Коло

Відьма - то жінка, що не боїться чоловіка.../моїм дорогим дівчатам/

Здіймаються руки, душа, і тіло...
спочатку несміло,
все впевненіш, більш!
Розкрилося вихором,
Щастям злетіло!
ВОНО
В резонансі із наших Душ 
руйнується всесвіт
брехні й могили....
Читати далі →

Життя...

Шукачам своїх досконалих аристократичних коренів присвячую...

Пані Розалію знали і поважали в Проскуркові всі. Коли вона йшла містечковою вулицею, худорлява, в чорній закритій сукні, в напуцованих черевичках, завжди строго рівна, здавалося, навіть дерева шанобливо виструнчувалися, як ново...
Читати далі →

Медицина: Допомога? Заробіток? Формальність?

Завжди страшно, коли смерть забирає молодих. Подвійно важко, коли з дому іде щаслива, ЗДОРОВА, молода жінка, щоб прийти вдвох, а назад не приходить ніхто... Вона так чекала тієї дитинки... Вісім років чекала. Розійшлася з чоловіком, так і не народивши дитини. Через кілька років зустріла Його. Прост...
Читати далі →