Випхатися із дзеркала, або Причетність до людей додає печалі
Мені би випхатись із дзеркала на волю,
і тому відображенню надати крил,
запхатись пальцями в акрил,
а на щоках позбутись солі,
під легким подихом вітрил…
Ми тут згораєм під променем палючим,
еталонів, прикладів, взірців,
серед дорогих автівок, дешевих папірців,
і під поглядом колючим,
накрохмалених білих комірців!!!
А наші душі вже пахнуть шашликом,
запеченим на вогнищі чуток,
приправленим корицею пліток,
Ми так жалюгідно махаєм кулаком,
і падаєм під асфальтовий каток…
дУмк...
Читати далі →
Читати далі →