“Сплінські стани” Івана БОЙЧУКА виявилися не такими вже й депресивними, а трохи навіть і життєрадісними, хоча сам автор пояснює цю назву так: «Справа тут не в алюзіях щодо назв як однойменної музичної групи, чи книги основоположника французького символізму Шарля Бодлера “Паризький сплін” або ж його циклу “Сплін та ідеал”, а, насамперед, у самопереконанні і відчутті того, що будь-яка поезія є станом. Досить рідко цей стан – стан написання тексту – є справжньо-радісним».
Читати далі →